Конституція свободи: Проєкт нової Конституції України

Лютий 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
20
28993 переглядів

Стаття 3.

1. Україна є суверенною, демократичною, правовою державою.

2. Україна – унітарна республіка.

3. В Україні визнається єдине громадянство.

Стаття 3 проекту Конституції закріплює основні юридичні характеристики Української держави. Тут майже все залишено на рівні чинного Основного Закону. Вилучено лише положення про те, що Україна є соціальною державою. Стверджувати подібне на конституційному рівні поки що немає жодних реальних підстав. Цього також не дозволяє зробити скромний розмір державного бюджету України.

Стаття 4.

1. Держава відповідає перед громадянами за свою діяльність.

2. Гарантування прав людини і основоположних свобод є головним обов’язком держави.

3. Кожен має право судового позову як до Української держави в цілому, так і до її органів та посадових осіб.

4. Всі без винятку державні посадові та службові особи повинні служити на користь інтересів Українського народу. Їх повноваження мають визначатися саме в цій якості.

В статті 4 проекту Конституції йдеться про те, що визначення компетенції всіх державних посадових та службових осіб повинно відповідати принципу служіння Українському народові. Ця норма є важливою як орієнтир для поточного законодавства. У даному випадку поняття державних посадових осіб є універсальним, воно дозволяє поєднати в одному визначенні як політиків вищого рангу, так і державних службовців у традиційному сенсі цього слова.

Слуги народу в більшості випадків не відрізняються від інших суб’єктів економіки в плані задоволення своїх приватних інтересів. Відтак, принцип служіння передбачає, що визначення компетенції посадових осіб повинно орієнтуватися на суспільно корисну діяльність, хоча їх реальна мотивація може залишатися при цьому егоїстичною.

На цій підставі громадянам гарантується право судового позову як до Української держави в цілому, так і до її органів, окремих посадових осіб.

Стаття 5.

1. Право визначати і змінювати основи конституційного ладу в Україні належить народу, воно не може бути привласнене державою, її органами чи посадовими особами.

2. Народ здійснює свою владу як безпосередньо, так і через органи державної влади.

3. Якщо свободі Українського народу виникає загроза, народний спротив цьому визнається легітимним.

Стаття 5 даного проекту виходить з ідеї про те, що влада Українського народу, організованого в державу (нації) може здійснюватися або безпосередньо (референдум, плебісцит), або через органи державної влади. Проект не вважає каналом народоправства органи місцевого самоврядування, які відображають волю місцевих громад, яка може розходитися з інтересами Українського народу і держави в цілому. Тобто в даному випадку проект стоїть на платформі визнання унікальності і цілісності політичної влади народу, яка не подрібнюється і не може подрібнюватися на самоврядні( місцеві)канали чи розгалуження.

Стаття 5 проекту Конституції передбачає також закріплення фактичного права народу на демократичне повстання. Враховуючи досвід Помаранчевої революції (2004-2005), частина третя статті 5 проекту Конституції містить в собі положення про те, що народний спротив з метою захисту громадянської свободи визнається легітимним.

Право на демократичне повстання є класичним елементом світової конституційної культури. Зокрема,

Стаття 20 Основного Закону ФРН (1949) передбачає право громадян вчиняти спротив будь-кому, хто наважиться посягнути на демократичний лад країни, якщо інші засоби неможливо буде використати.

Стаття 23 Конституції Чехії (1992) стверджує, що громадяни мають право чинити опір посяганням на демократичні принципи прав людини і основоположних свобод, якщо діяльність конституційних органів чи застосування правових засобів стануть неможливими.

Стаття 120 Конституції Греції (1975) зобов’язує громадян вчиняти спротив будь-яким спробам відмінити Конституцію насильницькими засобами.

Стаття 32 Конституції Словаччини (1991) проголошує, що у разі, якщо діяльність конституційних органів або застосування правових норм зробиться неможливим, кожен громадянин має право вчиняти спротив всім, хто наважиться посягнути на демократичне функціонування прав людини і основоположних свобод.

Аналогічне право передбачається статтею 54 Конституції Естонії (1992), статтею 3 Конституції Литви (1992) тощо. При цьому

Стаття 5 проекту Конституції України, як і решта її тексту, виходить з того, що органи влади Автономної Республіки Крим відносяться (за родовою ознакою) до органів місцевого самоврядування .

Як зазначається також в статті 5, народ здійснює свою владу як безпосередньо, так і через представницькі органи державної влади. Тобто проект виходить із переконання в тому, що інтереси територіальних громад (й органів місцевого самоврядування) можуть не співпадати із загальнонаціональними інтересами (тобто інтересами Українського народу). У статті 5 проекту проведено також ідею про те, що адекватно виражати владу народу можуть лише представницькі органи, а не всі органи державної влади, як про це йдеться в чинній Конституції України 1996 р.

Стаття 6.

1. Влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Законодавча та виконавча гілки влади є автономними одна від одної. Судова влада є незалежною від законодавчої та виконавчої влади.

2. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади, їх посадові та службові особи здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією і законами межах.

3. Судова влада керується волею народу, тільки якщо вона виражена у формі Закону.

Стаття 6 проекту Конституції присвячена принципу поділу влад. На відміну від чинного Основного Закону, в проекті стверджується, що законодавча та виконавча гілки влади є автономними одна від одної. Поняття автономії є в даному випадку слабшим від поняття незалежності, проте краще відповідає суті справи. Як відомо, повне розділення влад є типовим для президентських республік на зразок США. Що ж стосується української конституційної моделі, то вона побудована за зразком президентсько-парламентської республіки, де гілки влади не є остаточно відокремленими одна від одної.

В проекті Конституції проведено також ідею про те, що судова влада має бути незалежною від законодавчої та виконавчої влади. Тобто конструкція судової влади від початку будується в проекті таким чином, що судова влада має сприйматися не як просте відгалуження державної влади, а як специфічна влада в державі. Саме тому їй надаються підвищені гарантії незалежності.

У правовій державі суд є не стільки державним, скільки «наддержавним» органом. Адже йому доводиться судити державу, уникаючи позиції судді у власній справі. У статті 6 проекту підкреслюється, що судова влада керується волею народу тільки якщо вона виражена у формі Закону. Відтак, судовій владі забороняється бути інструментом втілення політичних настроїв мас, вона має працювати виключно на основі норм права.

Стаття 7.

1. В Україні визнається верховенство права. Судові рішення ухвалюються іменем Закону.

2. Конституція України має найвищу юридичну силу.

3. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту прав людини і основоположних свобод безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 7 проекту Конституції присвячена принципу верховенства права. На відміну від діючого Основного Закону в ній стверджується, що судові рішення ухвалюються не іменем України (

Стаття 124 чинної Конституції), а іменем Закону (в т.ч. Основного Закону, особливо якщо мати на увазі Конституційний Суд). У даному випадку закон є вищим від держави.

Крім того, правова держава не може виносити вироки сама собі. За логікою правової держави, суди повинні виконувати волю закону й не бути інструментом в будь-чиїх руках. Позитивним прикладом конституційного регулювання в даному випадку є

Стаття 114 Конституції Молдови (1994), в якій закріплюється здійснення правосуддя іменем Закону.

Критики подібної позиції іноді стверджують, що судді у своїй діяльності повинні керуватися не тільки законом, але й неписаним правом (ідеєю справедливості, універсальними принципами, цінностям тощо). На це можна відповісти лише те, що дозвіл на використання права (в широкій трактовці) судді все одно одержують з норм закону. У даному випадку йдеться про Основний Закон України.

Стаття 8.

1. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Національними Зборами України, є частиною національного законодавства України.

2. Забороняється укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України.

Ця норма є традиційною для України й на цій підставі коментарів не потребує.

Стаття 9.

1. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

2. Держава поважає культурну і мовну різноманітність України. Держава гарантує вільний розвиток, використання і захист мовної, етнічної, культурної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

У даному випадку вжито текстовий варіант статті, коротший від існуючого (Стаття 10 чинного Основного Закону). Посилання на особливий статус російської мови (чинна Конституція), виокремлення її серед інших мов національних меншин навряд чи є виправданим за сучасних обставин. З іншого боку, мовне питання не повинно бути предметом жорсткої регламентації. Мова є складовою частиною культури, яка може існувати і розвиватися лише в стані свободи.

Стаття 10.

1. Ринкова економіка є втіленням засад економічної свободи.

2. Демократія є втіленням засад політичної свободи.

3. Недоторканність приватного життя є втіленням засад особистої свободи.

4. Економічна, політична та особиста свободи не можуть бути ніким скасовані. Їх здійснення може бути обмежене лише у випадках, передбачених цією Конституцією.

Стаття 10 є необхідною конкретизацією норми проекту про головну мету Конституції України, закріплену частиною першою статті 2 проекту.

Стаття 11.

1. Законна підприємницька ініціатива не обмежується. Свобода договору гарантується.

2. Держава гарантує вільний рух осіб, товарів, послуг та капіталу.

3. Розмір державних і місцевих податків і зборів не повинен становити загрозу економічній свободі.

4. Торгівля є вільною.

5. Внутрішні та іноземні інвестиції заохочуються.

Стаття 11 проекту Конституції містить положення про те, що Українська держава забезпечує вільний рух осіб, товарів, послуг та капіталу на основі Конституції і законів. Ця формула є стислим вираженням ключових для сучасної європейської держави ідей. Вона є ідейним запозиченням з «Хартії засадничих прав Союзу» [2]. Як відомо, це один з найбільш важливих принципів життєдіяльності держав-членів Європейського Союзу.

Як писав свого часу Л. фон Мізес, якби держава не була обмеженою конституцією, вона з часом скасувала б ринкову економіку й замінила її всеохоплюючим тоталітарним соціалізмом. Для порівняння:

Стаття 228 чинної Конституції ПАР (1996) забороняє національним легіслатурам встановлювати податки і збори, які можуть загрожувати економічній свободі, вільному транскордонному переміщенню товарів, послуг, капіталу і робочої сили.

Сторінки30

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії! (1)

Зображення користувача Олексій Савалага.
Олексій Савалага 22 травня 2014 року, 19:19

1.Пропоную найвищий законодавчий орган України назвати - НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАРЛАМЕНТ УКРАЇНИ

1.2.НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАРЛАМЕНТ УКРАЇНИ  складається із двох палат - 300 членів парламенту.

1.3.- Верхня палата - Палата сенаторів , що складається із   - 75 сенаторів.

        Голова Верхньої палати у відсутності Президента України виконує його обовязки.

1.4.- Нижня палата  - Палата депутатів,що складається із     - 225 депутатів.

2.Президент України -є Главою держави та верховний головнокомандувач.

  - Національна Гвардія України, як окрема структура і її керівник підпорядковані нижній палаті парламету.

       Голова Нижньої палати у відсутності керівника Національної Гвардії України виконує його обовязки..

2.1. Прем'єр міністр є керівником ( КМ ) - виконачої влади країни.

       МВС і її керівник підпорядковані КМ.

 

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
4
Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.