Конституція для країни мрій

Серпень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
5
3381 переглядів

Кабінет міністрів України, інші органи виконавчої влади

Особливої уваги заслуговує побіжна згадка в Концепції про необхідність «виокремлення системи органів охорони правопорядку, завданням яких є захист життя, здоров’я, прав і свобод людини, забезпечення її недоторканности і безпеки, охорона національної і громадської безпеки, захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, запобігання та протидія злочинності». Хоч це й дивно, жодної деталізації подібного «виокремлення» Концепція не пропонує. Йдеться лише про те, щоб закріпити на конституційному рівні принцип деполітизації та позапартійности працівників цих органів, а також визначити на рівні закону параметри дозволеного застосування ними «примусових заходів».

Насправді Концепція і пізніше Конституція мали б закріпити повномасштабний парламентський контроль за органами охорони правопорядку, вимагаючи визначення законом – а не указом президента чи постановою уряду – їх статусу, штатного розкладу, функцій та обсягу фінансування; передбачаючи щодо них можливість повного парламентського розслідування, зокрема заборони високопосадовцям відмовлятися від надання інформації парламентським комісіям; запровадити контроль громадських правозахисних організацій за правоохоронною діяльністю; надати право українському омбудсману призупиняти на 48 годин дію або акт будь-якої (включно з міністром) посадової особи Міністерства внутрішніх справ, пенітенціярної системи тощо.

Судова влада, прокуратура

Основним завданням конституційної реформи в судовій сфері Концепція називає «посилення ґарантій незалежности судів і суддів», проте саме тут варто було б починати з підвищення рівня виховання й освіти («інтеліґентности») суддівського корпусу України. Йдеться про загальну якість «людського капіталу» у вітчизняній юридичній сфері. Брак довіри до судів і суддів пов'язаний також із браком поваги до людської гідности взагалі. Студенти-юристи українських університетів навіть четвертого (найвищого) рівня акредитації виховуються в атмосфері жорсткого реалізму і прагматизму. Це не так виховання, як радше «дресирування для суспільства». На все інтелектуально складне, високе й постмодерне у них просто не залишається часу і місця

За задумом складачів Концепції, якщо суддів призначатиме на посаду президент України за поданням оновленої Вищої ради юстиції, це зменшить їхню політичну заанґажованість та ідеологічну залежність. Для цього на посаду судді планується призначати зріліших за віком (30 років) і стажем роботи (5 років) професіоналів. Проте неформальне спілкування з суддями показує, що багато хто з них ключовим моментом судової реформи вважає не кращу освіту чи віковий ценз, а встановлення такого порядку заміщення посади голови суду, який передбачав би таємне рейтинґове голосування його кандидатури суддями. Якщо голову суду вибиратимуть шляхом таємних виборів його ж колеґи, справа поліпшиться не тільки в морально-етичному сенсі. А якщо голову суду й надалі адміністративно призначатимуть горішні структури, змодернізувати суди по-справжньому не вдасться.

Що ж стосується статусу прокуратури, то Концепція поки що не містить чіткого розв’язання. Прокуратура традиційно прив’язана до захисту державного централізованого інтересу. Наділена правом порушувати, розслідувати і передавати в суд кримінальні справи, вона завжди виконувала в Україні функцію владного батога. Нині на інтуїтивному рівні вимальовується підхід, за яким прокуратура мала б здійснювати контроль за дотриманням Конституції і законів України лише у тих державних органах й структурах, у яких людина найбільше ризикує опинитися в соціяльно ослабленому, залежному, без реальної свободи вибору поведінки стані.

Йдеться, насамперед, про структури міліції (поліції) і служби безпеки України, розгалужену сферу установ виконання покарань, підрозділи Збройних сил України та інші військові чи воєнізовані формування. Можливо, доцільно було би покласти на прокуратуру України виконання таких повноважень: а) кримінальне переслідування особи, висунення обвинувачення та складання обвинувального акту; б) підтримання державного обвинувачення в суді; в) представництво інтересів людини і держави в суді у випадках, встановлених законом; г) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; ґ) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням свободи людини; д) нагляд за додержанням органами виконавчої влади, посадовими і службовими особами, іншими суб’єктами владних повноважень прав людини й основоположних свобод; є) нагляд за додержанням прав людини й основоположних свобод у підрозділах Збройних сил України, інших військових і збройних формуваннях.

Відповідно до свого правового і фактичного статусу підрозділи Збройних сил України, інших військових і збройних формувань мають можливість неконтрольованого застосування сили, фізичного, психічного та ідеологічного примусу і тиску в умовах обмеженої свободи індивіда. Найперше це стосується громадян, які проходять обов’язкову чи контрактну військову службу.

Територіяльний устрій, Автономна Республіка Крим, місцеве самоврядування

Розглянуті в Концепції питання територіяльного устрою України зводяться головно до того, що в Україні досі не існує закону про територіяльний устрій та про місто Севастополь, а також не визначено на законодавчому рівні порядок вирішення питань адміністративно-територіяльного устрою. Запропоновано поширити юрисдикцію територіяльних громад та їх об’єднань на землі населених пунктів, а також прилеглі до них землі для розвитку економічної, соціяльної, транспортної та іншої інфраструктури. Пропонується також створити нову адміністративно-територіяльну одиницю – громаду, після чого територіяльний устрій України має бути представлено на трьох рівнях: реґіони (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь); райони; громади. Передбачається можливість формування також спеціялізованих (медичних, соціяльних, освітніх, статистичних та інших) округів. При цьому пропонується офіційно визнати те, що «система органів влади Автономної Республіки Крим становить самостійну підсистему органів публічної влади».

З пропозиціями Концепції щодо модернізації місцевого самоврядування у більшості випадків можна погодитися. Актуальним в Україні є приведення конституційно-правової основи місцевого самоврядування у відповідність із вимогами Ради Европи та Евросоюзу – Европейської хартії місцевого самоврядування (1985) і протоколів до неї. Закріплення на конституційному рівні потребує також принцип повноти повноважень місцевого самоврядування, визнання за місцевими радами права самостійно визначати систему і структуру своїх виконавчих органів, загальну чисельність апарату, а також обсяг видатків на його утримання в межах місцевого бюджету.

Конституційний Суд України

Згідно з Концепцією статус Конституційного Суду України суттєвих змін не зазнав. Новели стосуються лише окремих аспектів діяльности Суду й зводяться головно до нового порядку призначання конституційних суддів на посаду, позбавлення Конституційного Суду права тлумачити закони України, доручення Судові перевіряти на конституційність проєкти законів, які виносяться на всеукраїнський референдум.

Зміна порядку призначання суддів на посаду передбачає передачу цієї функції президентові України. Кандидатури на посаду судді мають попередньо одержати рекомендації від з’їзду суддів України, Національної академії правових наук, а також Міністерства юстиції. Якби Україна мала двопалатний парламент, то призначати конституційних суддів на посаду міг би президент за поданням верхньої палати. Подібний порядок призначення суддів діє в США. Досвід показує, що коли судді набувають повноваження одночасно від двох гілок влади, це робить суд відносно незалежним у політичному сенсі. Ще важливішим є те, що розгляд кандидатур суддів у верхній палаті робить процес добору суддів більш вимогливим і публічним (прозорим).

Однак найважливішим для України залишається загальне переосмислення ролі єдиного органу конституційної юрисдикції. Адже, на відміну від загальних судів, покликаних боронити головно законність і правопорядок, конституційні суди мають захищати стан свободи суверенного народу. Враховуючи традиційний лаконізм конституційних текстів, захист громадянської свободи вимагає від суддів найвищого рівня освічености і культури. Адже боронити свободу є набагато важчою і відповідальнішою справою, ніж захищати позитивну рутинність повсякдення. У правовій державі конституція – це абстрактний реґулятор, який стоїть над уособленою в живих людях владою. Суспільство є динамічним і успішним переважно тому, що має реальну можливість грати своїми творчими силами й амбіціями. Забезпечити вільну гру людських пристрастей та енергій якраз і покликані конституційні судді.
 

Сторінки4

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії! (1)

Зображення користувача Віталій Ткачук.
Віталій Ткачук 28 березня 2014 року, 19:04

Конституционная реформа Украины: необходимость обеспечения баланса между национальным и международным законодательством

В настоящее время в Украине идет кропотливая работа по подготовке нового текста Основного Закона страны. Не первый год Конституционная ассамблея готовит изменения к действующей ныне Конституции, однако готова на сегодняшний день лишь концепция этих изменений. И политики и юристы согласятся с тем, что это очень ответственный и важный шаг – принять и утвердит Конституцию, главный в стране документ, на который должен опираться в последующем законодатель и которому, в принципе, должны соответствовать все законы Украины.
Сегодня мы все являемся свидетелями того, что публичная дискуссия по поводу путей реформирования и оптимизации Конституции затягивается, что ведет к социальной нестабильности.

Нынешняя Конституция, просуществовав 18 лет, уже претерпевала изменения. Однако мир не стоит на месте, закономерное развитие любого общества, в особенности демократического, подразумевает под собой и надлежащую законодательную базу. И в первую очередь основной закон государства должен соответствовать нормам международного права и, конечно же, защищать права и свободы человека и гражданина.

Нельзя назвать нашу Конституцию исключением в этом смысле, в той или иной мере личные и гражданские права и свободы здесь закреплены и одним из примеров может служить статья 31 Конституции Украины, где четко говориться о невмешательстве государства в частную жизнь: «Каждому гарантируется тайна переписки, телефонных разговоров, телеграфной и другой корреспонденции. Исключения могут быть установлены только судом, в случаях предусмотренных законом, с целью предотвратить преступление или установить истину в процессе расследования уголовного дела, если другим способом получить информацию невозможно».

Однако, при всем этом, в рамках проведения конституционной реформы в Украине, следовало бы уделять более пристальное внимание международным нормам права, в особенности нормам, регламентирующим защиту прав человека. Они, в большинстве своем, являются догмой для многих национальных законодательств. Национальный статус международных норм по защите прав человека в рамках различных юрисдикций и конституционных установлений является давним и постоянным предметом обсуждений. Однако с целью гармоничного соответствия их сущности в национальном законодательстве ведущие страны мира вносят соответствующие поправки.

Одним из основных документов, устанавливающих неотъемлемые права и свободы и обязывающих государства гарантировать эти права каждому человеку, является Конвенция о защите прав человека и основных свобод, известная также как Европейская конвенция по правам человека.
Этот документ был ратифицирован Украиной в 1997 году, и именно он более широко и одновременно достаточно четко определяет рамки права на приватность. В статье 8 Европейской конвенции, которая является краеугольным камнем любого демократического общества, закреплено право на уважение частной и семейной жизни: «Каждый имеет право на уважение к своей частной и семейной жизни, к своему жилью и корреспонденции. Органы государственной власти не могут вмешиваться в реализацию этого права, за исключением случаев, когда вмешательство осуществляется согласно закону и является необходимым в демократическом обществе в интересах национальной и общественной безопасности или экономического благосостояния государства, с целью предотвращения беспорядков или преступлений, для защиты здоровья или морали, либо для защиты прав и свобод других лиц».

Существуют различные методы, с помощью которых государства вводят международные договора в практику национального права, в нашем случае было бы уместным предложить нашему законодателю в полной мере имплементировать определенные статьи Европейской конвенции по правам человека. Представляется, что имплементация соответствующих норм Европейской конвенции и некоторых других международно-правовых актов в текст новой Конституции Украины существенно гармонизирует украинское законодательство в соответствии с европейскими и международными стандартами, приблизит его к международно-правовому, а также создаст условия для обеспечения национальной безопасности и принципов демократии, на основе сбалансированности интересов личности и государства.

Виталий Ткачук
 

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
4
Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі