Конгресове життя на межі століть

Липень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
13 переглядів

Схоже, що стрімкий розвиток транс­портних засобів і комунікаційних мереж, істотно полегшивши постійне спілкування й обмін інформацією між науковцями найвіддалсніших країн, не скасував, одначе, тієї ролі, яку відігравали в цьому міжнародні наукові конгреси. Крім усього іншого, вони допомагають оцінити стан галузі: п’ятирічний період між ними вважається достатнім, щоб помітити й зафіксувати певні тематичні та поколіннєві зміни.

Українській діаспорі такі зустрічі істориків, славістів, совєтологів тривалий час давали привід нагадати світові про Україну та українські студії. Часто всупереч бажанню совєтських делегацій: сутичка між Іва­ном Лисяком-Рудницьким і совєтськими учасниками Віденського історичного конгресу (1965) чи спро­би Івана Білодіда за потурання Романа Якобсона запобігти участі Юрія Шевельова в Софійському конгресі славістів (1963) стали прит­чею. І вже коли навіть на зібраннях національних асоціацій, як-от Аме­риканської асоціації славістів, фахівці-україністи й українські акаде­мічні організації на кшталт Науко­вого товариства імені Шевченка вва­жали доконечним організувати сек­ції з української тематики, щоб Ук­раїна не зникла з обрію, то міжна­родні наукові конгреси зобов’язува­ли до того й поготів. Вони уможлив­лювали контакти, хай обмежені, з науковцями з України, й було корис­но нагадати фахівцям із комуністич­ного блоку, що в україністиці існу­ють не лише совєтські ідеї.

1.

Шостий Світовий конгрес цент­рально- та східноєвропейських сту­дій і дев’ятнадцятий Міжнародний конгрес історичних наук відбулися майже через десять років після того, як було відновлено незалежність Ук­раїни. На Заході крах Совєтського Союзу збільшив зацікавлення на­ціональними проблемами та україн­ськими студіями, в Україні розши­рив доступ до наукової літератури, безперечно посприявши розвою на­ук. Проте економічна криза та не­спроможність української держави забезпечити умови для досліджень і публікацій підважили ці позитивні процеси, а хитке становище укра­їнської мови та культури в самій Ук­раїні підживлюють на Заході сум­ніви в доцільності їх вивчання. Втім, міжнародна зацікавленість Украї­ною, особливо її сучасними пробле­мами, тепер усе-таки значно більша, ніж 1974 року, коли Міжнародний комітет совєтських і східноєвропей­ських досліджень на хвилі інтересу, багато в чому стимульованого «хо­лодною війною», вперше провів у місті Банф, що в Альберті, Конгрес східноєвропейських студій. На третьому конгресі, у Вашингтоні, були лише неофіційні представники зі Сходу; на час проведення четвертого, у Великій Британії (Герров- гейт, 1990), зміни в регіоні умож­ливили участь у форумі науковців з усіх країн Східної Європи та Совєт­ського Союзу. П’ятий конгрес вда­лося провести вже у столиці однієї з досліджуваних країн — Варшаві.

Шостий відбувся у Фінляндії (в Тампере), що певним чином пов’я­зано з 25-ю річницею створення Організації безпеки та співробітництва в Європі й підписання Гельсінських угод. Проведення конференції саме тут продемонструвало великий ін­терес цієї країни до східноєвропей­ських студій. Насамперед цей інтерес, підкріплений дедалі більшим фінансуванням, спрямований на не­осяжну фінську сусідку Росію, але торкається й української історії.

Стосунки Фінляндії з Україною загалом безпроблемні. І цього не мож­на сказати про її відносини з Росією, котра досі утримує карельські тери­торії з фінським населенням, захоп­лені після нападу СССР на Фінлян­дію 1940 року. Фінські господарі бу­ли чемні, але ясно дали зрозуміти, що період вимушеного приглушу­вання правди на догоду Москві за­кінчився. Вони показали фільм про «зимову» війну 1940 року, підготу­вали виставку в місцевому музеї про трагічну долю марійців — етнічної групи в Ленінградській області. Дух фінської чи навіть угро-фінської спо­рідненості особливо виразно від­чувався на концерті, програму якого склали пісні угро-фінських народів Росії, а також фінські, естонські й угорські. Фіни мають до цього не просто...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі