Конфлікт леґітимностей

Жовтень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1533 переглядів

Відтоді, коли Конституційний Суд України виніс рішення про скасування так званої «політичної реформи 2004 року», минуло достатньо часу, щоби полум’яні спічі політичних лідерів змінилися сухими юридичними арґументами достойників, до сфери чиїх професійних обов’язків або інтересів належить тлумачення права. Друга за ліком конституційна реформа в нашій країні знову розбурхала вир юридичних баталій. Проте характер і глибина арґументів у суперечці підводять нас до не вельми втішного спостереження: відновлення Конституції України в редакції 1996 року мало набагато більше наслідків у ціннісній та онтологічній площинах, ніж у площині політико-правовій. Тому рішення Конституційного Суду можна з повною відповідальністю трактувати як втручання в суспільні цінності, підвалини суспільного буття і світогляду. Незалежно від підстав і високої мети такого втручання, воно матиме довготривалі наслідки і стосуватиметься кожного громадянина України. Адже будь-яка держава базується на певних цінностях, пропаґованих/впроваджуваних/обстоюваних у суспільстві, і саме їх відображено в конституції. Й от одним помахом руки суддів основоположну суспільну конвенцію про непорушність Конституції було вщент зруйновано.

Не можна забувати, що стосовно Конституції діє принцип: не самі конституційні зміни, а спосіб їх ухвалення має визначальну роль. Контрарґумент про те, що конституційні зміни 2004 року ухвалено з порушенням процедури, не означає, що відновлювати автентичний текст Конституції можна в антиконституційний спосіб. Адже в такій ситуації статус Конституції як підставового національного джерела права нівелюється визнанням самої лише можливости неправового втручання в текст.

Інститути державної влади, замість підвищувати довіру громадян до себе, заходилися змінювати позитивно-правове поле власних конституційних повноважень. І хоча нинішня матриця державно-владних відносин відповідає конституційній моделі в редакції 30 вересня 2010 року за фактом, проте Конституція явно не входить до переліку тих нормативно-правових актів, які повинні відтворювати реалії суспільно-політичних відносин у режимі «наживо». Конституція належить до статичних правових документів, зміни до яких вносяться не «за фактом», а внаслідок об’єктивної необхідности, після суспільної дискусії, із суворим дотриманням процедури.

В такій ситуації право просто перестає бути цінністю. Єдиною цінністю стає можливість здійснювати леґітимний примус. І ми спостерігаємо активне відчуження державної влади від свого джерела та носія суверенітету – народу.

1

Чи не є абсурдом, що 252 народних депутати, чимало з яких у 2004 році голосувало за конституційну реформу, просять Конституційний Суд перевірити леґітимність Конституції, згідно з якою вони отримали повноваження і здійснювали їх протягом останніх років? Проблематизуючи леґітимність Конституції, народні депутати водночас мимохіть порушили надзвичайно важливе питання і самі дали на нього небезпечну відповідь: чи може бути право заручником ситуативної політичної волі, а суспільні цінності – результатом крихкого компромісу поточної політичної кон’юнктури. Перебираючи на себе право визначати суспільні цінності, політичні інститути, хоч які авторитетні, в той самий момент займають позицію домінування в дихотомічній парі «суспільство – держава», а отже – підміняють собою роль суверена (народу), який, власне, й дає їм повноваження. Це руйнує підвалини представницької демократії, нищить зв’язок між виборцями й обраними, розпорошує леґітимність влади. Леґітимність треба розуміти як сталий зв’язок між громадянами та владою, котрий полягає у загальному схваленні формату взаємовідносин влади і суспільства. Леґітимність є мірилом нормальности державної влади, тому леґітимність влади є запорукою суспільного спокою. Леґітимність своїм авторитетом інституює леґальність (тобто формальну законність) влади і є (на відміну від леґальности) не фактом, а постійним процесом.

У нашому випадку задля правової...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі