Комунікативна утопія в українському контексті

Квітень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
84 переглядів

Юрґен Габермас. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство. Переклад з німецької Анатолія Онишка. – Львів: Центр гуманітарних досліджень Львівського Національного університету ім. Івана Франка; видавництво «Літопис», 2000.

1.

Ця стаття не є аналізом конкретної книжки відомого філософського метра, чи популярним викладом еволюції його поглядів і нинішнього світогляду, чи спробою визначити місце комунікативної філософії в історії філософської думки й у сучасному культурному контексті. Вона має принципово іншу мету: накреслити ескіз портрета особливого концептуального персонажа – Габермас-в-Украіні. Деконструкція цього персонажа як продукту рецепцій і проекцій пострадянського українського інтеліґента може сприяти й деконструкції популярної комунікативної утопії – великого і всепереможного вчення габермасизму-апелізму.

Поява на пострадянському ідейному обрії культових постатей на місці, що залишилося вакантним після класиків марксизму, є симптоматичною для свідомості, яка не мислить себе без питання «Сделать жизнь с кого?». В переддень і на першому етапі української національної незалежності гідною заміною Маркса виявився Гайдеґґер. Він давав інтеліґентові змогу: а) вважати себе за інтелектуала, якому доступні складні розумові конструкції; б) не поривати із засвоєною через діаматівський жарґон геґелеподібною спекулятивною традицією, переключившись на проблему «Буття»; в) зв’язати «високу» філософську ідентичність з українською ідентичністю, яка у своєму формуванні використовує гайдеґґерівську акцентуацію Мови й тим успішно солідаризується з дискурсом місцевого націоналізму, в рамках якого Буття постає нерозривним із поняттям «національного».

Відсутність апарату для аналізу соціальних процесів, замкненість тематики, бідність основних розумових сюжетів і монотонний тавтологізм гайдеґґерівського дискурсу взагалі й Гайдеґґера в українському національному обладунку зокрема обумовили його поступове сходження з авансцени філософського метадискурсу. Мода на постмодерн, підвищення престижу «плюралізму», поширення ідеологеми про європейську українську ідентичність і заклики до формування громадянського суспільства та входження в європейську спільноту сприяли запитові на більш соціально зорієнтованих мислителів, що одночасно повинні були бути символом європейського способу думки, сьогоднішнього її рівня, й уособлювати європейський стиль поведінки сучасного філософа.

Годі шукати когось, хто задовольнив би ці вимоги краще за Юрґена Габермаса та його послідовника Карла-Отто Апеля. Будучи живим класиком і нинішнім володарем дум, Габермас, крім цієї очевидної переваги над давно мертвим метром Гайдеґґером, має на сучасному українському ґрунті ще й інші. Він належить до «лівих» і «проґресивних» (тоді як Гайдеґґера усталена традиція ототожнювала з консервативною, патріархальною, правою і навіть фашистською свідомістю). Він наділений традиційною для німців любов’ю до філософських спекуляцій, – а вона дає філософу змогу залучити до свого концептуального апарату не тільки сам гайдеґґерівський дискурс (його вплив безсумнівно відчувається в Апелевій трансцендентальній прагматиці), а, по суті, всі найзначущіші філософські течії ХІХ–ХХ століть (німецьку класику в особі Канта, Фіхте, Геґеля, феноменологію Гусерля, зокрема його «пізні» варіанти вчення про «життєвий світ» і проблематику інтерсуб’єктивності, різні версії лінґвістичної філософії, зокрема пізнього Вітґенштайна, англо-американську аналітичну традицію тощо). В цьому просвітницькому проекті, спрямованому проти постмодерну, але разюче спорідненому з ним через покладений у його основу принцип цитатної колажності, є все, що складає суть самосвідомості інтеліґенції – прошарку, який є водночас перманентно революційним і конформістськи-«охранительським»; який удає з себе еліту попри вічну загроженість від репресивних механізмів влади; який завжди...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі