Коли зайві гроші не зашкодять

Грудень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
72 переглядів

За останні три місяці найуживанішим словом в економічному лексиконі журналістів і політиків було – емісія. Долучились до популяризації цього суто технічно-банківського терміну й фахівці – економісти, банкіри, урядовці. Та, на превеликий жаль, ані в пресі, ані у виступах фахівців я не бачу правильного погляду на цю проблему. Помиляються всі – і ті, хто проти емісії, і ті хто за емісію – контрольовану чи неконтрольовану.

Нашим політикам, урядовцям, журналістам годилось би зовсім забути це слово, як неактуальне. Запитайте (як не боїтеся виставитися на посміховисько) Клінтона, чи Блеєра, чи навіть Квасневського: якою буде наступного року емісія в його країні? Чи якою була минулого? Вони не вдаються в такі малосуттєві, суто технічно-банківські речі! Це в нас усе поставлено з ніг на голову. Замість контролювати стабільність цін (рівень інфляції) і дбати про достатність і доступність кредитних ресурсів для розвитку народного господарства (відсоткову ставку), контролюють грошову емісію.

Тимчасом розмір емісії – це похідна від відсоткової ставки, а вже вона – від інфляції, яку суспільство погоджується прийняти (або парламент чи уряд хоче йому накинути). Поясню на умовному прикладі. Припустімо, уряд запропонував на 1999 рік 19-відсоткову інфляцію. Тоді відсоткова ставка (в стабільній економіці) становитиме приблизно 24%, а рівень емісії залежатиме від того, які суми суб’єкти господарювання погодяться позичати під 24%+М, де М – маржа комерційних банків.

Маржа залежить головно від ризиків. Тобто, чим стабільніші економіка та правова база в державі, тим маржа менша, а отже кредит – дешевший; а дешевий, доступний кредит веде до швидкого розвитку народного господарства, підвищення продуктивності виробництва. На заході М дорівнює приблизно 1,5%, а в Україні – 15–30%!

Отже, за умови стабілізації задані урядом темпи інфляції в 19% мають збільшити грошову масу в Україні приблизно на 20% (грошова маса 1998 року становила 14 млрд гривень, отже, емісія наступного року буде 2,8 млрд). І що дуже важливо, має збільшитися монетаризація економіки, тобто її насиченість реальними грошима! У підприємств буде більше обігових коштів, впаде питома вага бартеру, збільшиться сплата податків тощо.

А тепер розгляньмо інший варіант. Верховна Рада, уряд, або впливова група депутатів примусили НБУ зробити емісію в розмірі 5 млрд гривень. Грошова маса зросте на 36%. Це здестабілізує всі пропорції між економічними параметрами – ціни можуть підскочити на 100%, відсоткова ставка досягти 150%, а ставка за кредит до 180%. Колапс економіки неминучий. А реальна зарплата зменшиться на 60–70%! Так само зменшиться насиченість економіки реальними грошима.

Отже, за перманентної кризи помилково і шкідливо реґулювати оптимальний розмір грошової маси через заданий наперед теми її приросту.

Навпаки, теми приросту грошової маси має визначатися через запланований темп інфляції та відповідну відсоткову ставку (ставку рефінансування Центральним банком комерційних банків).

Тільки в країнах зі стабільною економікою Національний банк може реґулювати грошову масу, задаючи її приріст (емісію). В Україні прихильники заданих розмірів емісії (монетаристи), які, на диво, є в політичному спектрі і «зліва», і «справа», і в «центрі», тільки завдають економіці шкоди, – краще би вони дбали про відсоткові ставки.

Владні структури мають керуватися не монетаристською логікою, а логікою достатності кредитних ресурсів для розвитку народного господарства, а також стабільністю грошових прибутків громадян України. Тобто спочатку слід визначити прийнятні для суспільства темпи інфляції і відповідну до інфляції відсоткову ставку, яка приблизно на 5% більша за річну інфляцію. А скільки треба випустити в обіг нових грошей (тобто розмір емісії) – це вже другорядна й вузькотехнічна проблема. Якщо звернутися до нашого прикладу, то при заданій інфляції у 19% грошова маса може зрости на 10, на 20 і навіть на 30%! Головне, щоб витримувалися задані...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі