Кохання з відьмами

Лютий 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
157 переглядів

 

Твори, що згадуються в цій статті:

Валерій Шевчук. Жінка-змія / Березіль. – X., 1994, ч. 3–6.

Валерій Шевчук. Горбунка Зоя / Сучасність. – К., 1995, ч. 3.

Оксана Забужко. Польові дослідження з українського сексу. – К.: Згода, 1996.

 

Образ відьми – один із найдавніших архетипів у людських культурах і суспільствах. Він збуджує найрізноманітніші суспільні та культурні відрухи і, як кожний архетип, визначається передусім своїм психологічним резонансом. Бо родиться він зі стику жіночого й чоловічого, з того таємничого й непізнанного простору, з якого ми всі беремося. Тому-то пов’язані з ним страхи, емоції та спроби пізнавання – повсякчасні.

В сучасній культурології, зокрема в літературознавстві, а передусім у феміністичній критиці, проблема демонізації жінок (що їй великою мірою симетрична демонізація чоловіків) є однією з найнейтральніших. Як видно з моторошного кіносеріалу «Час палення» («The burning Time») і сили-силенної недавніх досліджень і писань, перцепція відьми, пошуки її, тобто полювання на неї, її «відкриття», так би мовити, є архі-драматичним прикладом того, як перцепція статі (gender) і політика статі (gender politics) можуть легко перетворитися на соціопатологію, на планомірну й нещадну війну патріархального суспільства проти жінки, тобто не кожної жінки, а власне жіночого начала.

Чи не найпромовистішим прикладом цього є «Молот відьом» («Malleus Maleficarum»), що його написано й уперше опубліковано 1486 року. До 1669 року ця книжка мала вже 30 видань – німецьких, французьких та італійських – і правила за канонічний стандарт (його авторизував сам папа Іннокентій VIII) для викривання й осудження відьом1. Автори цього документа-посібника, двоє домініканських монахів, ототожнюють тілесність із гріховністю і, що важливіше, жінок із тілесністю, тобто власне з гріхом. Відьма, отже, це просто жінка, жінка як така. Кожна жінка – це потенційна або прихована відьма. «Згідно з “Молотом”, – зазначає Едвард Вітмонт, – жінки переважно мотивовані інтенсивністю почуттів та емоцій. Їхня екстремність у любові й ненависті породжена “тілесною хтивістю ”, бажанням володіти й ревнивістю. “Тілесніші за чоловіків”, вони, насправді, сексуально ненаситні, пихаті, сластолюбні брехунки й спокусниці, готові на ошуканство задля осягнення своїх цілей. Розумово й інтелектуально неповноцінні, неадекватні й “слабкі розумом і тілом”, наділені кволою пам’яттю, “інтелектуально схожі на дітей”, довірливі, забобонні, податливі на всілякі враження й навіювання, з “улесливим язиком”, недисципліновані; одне слово, зовсім схожі на “недосконалу тварину”»2.

Словами самого «Молоту», і в ключі теологічного аналізу:

«Оскільки перше осквернення гріхом, через яке чоловік став рабом диявола, прийшло до нас через акт народження, то в ньому Бог надає дияволові владу більшу, ніж в інших. Бо хоч диявол спокусив Єву на гріх, проте Єва спокусила Адама. І Євин гріх не приніс би нам смерті для душі й тіла, якби не був потім переданий Адамові, що його спокусила Єва, а не диявол. Отож вона гіркіша, ніж смерть. Гіркіша, бо смерть це річ природна й нищить лише тіло, тим часом як гріх, що походить від жінки, нищить душу, бо позбавляє її ласки й передає тіло до суду за його гріхи»3.

Вітмонт слушно додає, що жінконенависництво аж ніяк не є прикметою самого лише Заходу. В законах Ману, які є підвалиною індійської культури, говориться, наприклад, що «жінка зі своєї природи завжди старається спокусити й звести чоловіка... Причина нечестивості – жінка, причина ворожості – жінка,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі