Кльод Лєві-Строс між структурою та мітом

Грудень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
161 переглядів

Кльод Лєві-Строс належить до тих науковців, писати про яких – все одно що викладати відповідну галузь науки. Як, наприклад, сьогодні слід писати про Ньютона? Викладати біографію й аналізувати особистість сера Ісаака, чи розповісти про основи Ньютонової фізики? Мабуть, можливі обидва шляхи. Адже науки як чогось, що існує поза людськими головами, не можна собі уявити: книги самі по собі, поки їх не читають, є лише папір і друкарська фарба. Фізика, як кажуть, є те, що роблять фізики. Для яснішого розуміння підставових ідей Ньютонової механіки слід простежити, як, під яким впливом, з огляду на які традиції вона реально складалася в її засновника. Із другого боку, можливий і інший виклад, виклад ідей і методів, що не пов’язані безпосередньо з інтелектуальною біографією їх творця, а є радше сучасними формулюваннями, котрі виявились би незрозумілими й навіть, можливо, неприйнятними фундаторові цієї сфери знань, але які по суті залишаються його дітищем. Це особливо стосується таких колосальних постатей, які глибоко й правильно розуміли стан знань у своїй галузі й сенс того, що вони створили. Серед таких обранців долі можна назвати й Кльода Лєві-Строса.

В історії математики, яку написала група французьких науковців під колективним прізвищем-псевдонімом «Ніколя Бурбакі», рух науковців Европи до відкриття диференціяльного й інтеґрального числення порівнюють із розгортанням симфонії, в яке вкладали свої голоси різні дослідники з різних позицій. А проте саме Ньютон – і незалежно від нього Ляйбніц – сформулювали математичний аналіз як цілісну теорію, саме їм належить честь упокорення безконечности, яке здійснив людський інтелект. І при цьому обидва залишилися різними голосами, і механіка та космологія кожного не зводяться одна до одної, хоча й не є несумісними!

Щоб порівняти різницю в підході до таємниць світобудови кожного з цих мислителів, варто звернутися до давньої дискусії, що відбувалася поміж їхніми прихильниками та послідовниками і, хоч як це дивно, має прямий стосунок до теорії Лєві-Строса. Питання було поставлено так: уявімо на хвилину, що Всесвіт розширюється, а разом із ним розширюються і лінійки та інші способи вимірювання простору, і люди. Встановити факт зміни просторового положення неможливо. Спростувати гіпотезу теж неможливо. Чи не варто її прийняти? Відповідь ньютоніянців звучала так: hipotheses non fingo, зайвих гіпотез не вигадую. «Бритвою Окама» такіприпущення просто обрізають. Ляйбніціянці натомість за відправну точку брали те, що якщо двох припущень уживають із тими самими наслідками в спостереженні, то вони мають однаковий сенс. Іншими словами, хоча позірно «залишатися в безконечному просторі в одному й тому ж обсязі» й «розширюватися в безмежному просторі» – це принципово різні твердження з перспективи нашої, людської позиції, насправді вони мають один сенс, означають одне й те саме. Але ж «розширюватися» – це не те ж саме, що не змінюватися в обсязі, скажете ви! Ляйбніціянець відповів би: з людського погляду – так. Але з погляду Бога – ні. Для Бога безконечний Всесвіт, що розширюється, і незмінний Всесвіт нерозрізнювані. Так само, як, скажімо, ліве і праве: сам предмет, як ми його бачимо, і симетричний образ предмета в дзеркалі для нас різні, для Бога ж вони нерозрізнювані. Бог тут, звичайно, ні до чого; він – лише метафора для позначення глибшого проникнення в стан речей і ширшу, масштабнішу картину світу, аналог спробам вийти за межі повсякденних людських уявлень. Спроба подивитися на світ якимось над-людським способом. Ми нагадуємо тут барона Мюнхгавзена, що намагався витягнути себе з болота за волосся, а вся справа в тому, що нам це вдається, як вдавалося і баронові.

Насправді різниця в підходах приводила не так до подібних ідеологічних контраверз, як до створення різних за понятійним апаратом і евристичними можливостями теоретичних систем. У Ньютона відправними поняттями є матеріяльна точка (тіло) і сила, що на неї діє, у Ляйбніца – збереження певної фізичної величини, що характеризує...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі