Клептоман у нетрях церковної історії

Жовтень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
52 переглядів

Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х томах. Т.1, 2. – Київ: Либідь, 1994.

Василь Ульяновський, Віктор Короткий. Володимир Антонович: образ на тлі епохи. – Київ: Міжнародна фінансова аґенція, 1997.

1.

Зміна політико-ідеологічних реалій, що відбулася впродовж останнього десятиріччя, принципово змінила історіографічні пріоритети – і не лише в модерних студіях, а й у медієвістиці. Маємо на увазі не тільки енерґійне (а часом – нав’язливе) акцентування «державотворчих тенденцій» у середньовічному українському соціумі, а й помітне зростання уваги до декотрих елементів його структури – передусім, до церкви, вивчення якої науковці радянської доби занедбали.

Вітаючи такі зрушення, всі, одначе, розуміли, що через брак власної церковно-історичної школи (ба навіть сталої дослідницької традиції) надолужити втрачене в цій царині вдасться не через один десяток років. Але, здається, ми знову стали свідками чуда: вчорашні викладачі наукового атеїзму переродились у релігієзнавців, а вже 1994 року, спростовуючи принцип ex nihilo nihil, немов Афіна Палада з Зевсової голови, з’явилася на світ тритомна «Історія церкви та релігійної думки в Україні». Перший та другий томи написав Василь Ульяновський, третій – Сергій Плохій та Олег Крижанівський. Міністерство освіти рекомендувало її як навчальний посібник для вузів.

Фахова оцінка видання помітно забарилася: лише наприкінці минулого року вийшов з друку 233-й том «Записок Наукового товариства імені Шевченка» з рецензією Леоніда Тимошенка. Вона спонукала мене й собі взятися за перо.

Пан Тимошенко вважає цей посібник «капітальною історією Української Церкви», «фундаментальним», «давно назрілим, цінним і потрібним виданням»; наголошує і його «піонерську першість»: «Нічого подібного українська церковна історіографія ще не мала»; видані раніше узагальнювальні праці «або давно застаріли, або ж вирізняються конфесійною однобічністю чи джерельною та методологічною бідністю»; натомість явлені в «Історії церкви...» «ориґінальність висновків та позаконфесійний науковий підхід, зроблений із загальнонаціональних позицій поліконфесійного українського народу, висувають тритомнику ряд визначних видань української історіографії кінця XX ст.».

Щоправда, деякі закиди авторам, «відомим в Україні та поза її межами спеціалістам із церковно-історичної проблематики», рецензент усе-таки робить, проте вони стосуються «лише окремих конкретних розділів та проблем», розглянутих у посібнику. Дослідник щиро зізнається, що «повноцінне рецензування» тритомника йому «не під силу», бо «вимагає написання «об’ємної спеціальної праці». Водночас він висловлює цілком слушну думку, що «рецензувати усі три томи потрібно окремо» через їхню «автономність», насиченість фактажем та заширокі хронологічні рамки «Історії церкви...». Тож, керуючись цією порадою й залишаючись у жорстких межах власного фаху, розглянемо тільки перший і другий томи, тим більше, що й сам їхній автор п.Ульяновський, з огляду на його бажання перевидати свою частину тритомника під титлом «Нариси історії християнських церков в Україні (середина XV – кінець XVI ст.)», вважає її цілком «автономною».

Втім, і на таке «урізане» рецензування наважитися нелегко: «Бібліографічні посилання» до обох томів із переліком сотень наукових праць (зокрема англійською, польською, німецькою, французькою мовами) вказують на те, що працьовитий автор опанував неосяжний масив інформації. Будь-хто погодиться з п.Тимошенком, що рецензія на кожен том «Історії церкви...» має бути «об’ємною спеціальною працею». Зрештою, й сам п.Ульяновський в одній зі своїх рецензій закликав побратимів з історичного цеху орієнтуватися на високі історіографічні зразки XIX – початку XX століть, коли «рецензії на фундаментальні праці були такими ж детальними і серйозними, як саме дослідження, а окрім того – вельми прискіпливими в оцінках. Часто такі рецензії складали цілі книги, майже рівні...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі