Кіно українське, хохлацьке, бандерівське

Серпень 1997
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
133 переглядів

Ця стаття народилася внаслідок роботи над каталогом «100 фільмів українського кіно» (Київ, «Спалах», 1996, упорядники Раїса Беляєва та Раїса Прокопенко, вступна стаття Сергія Тримбача, післямова Леоніда Череватенка). Сто літ уже українському кіно, і озираючись сьогодні на пройдений шлях, віднаходиш так багато цікавих сюжетів... Мною запропоновано тільки один із них.

Років з десять тому я їздив у справах до столиці тодішньої нашої Родіни Москви і жив у якомусь готелі. Приходжу одного вечора до свого номера, аж там сусіда новий, узбек. Чоловік простий собі – скинувши взуття, сидів на ліжку, мнучи під собою ноги. Мною одразу зацікавився чомусь: кто такой?

Відповідаю: Ім’ярек з Киева. А національність? Українець...

– Украинец? – звісно, спілкувалися ми не узбецькою і не українською, а велікім-могучім.

– Украинец или хохол? – мій новий сусіда просив уточнень.

Я пояснив, що національність є одна, українець, а всі інші словеса ніякої реальності не фіксують.

– Ну, да, – не повірив узбек. – Я-то знаю.

– Что это такое вы можете знать?

– Знаю! Я служил в Германии, в Западной гpyппe войск, и со мною служили не только украинцы, но и хохлы, и бандеры...

То вже було занадто. Я ввічливо попросив не говорити подібних речей, адже я не ображаю його узбецьку національну гідність, отже...

– Чудак, – здивувався мій співрозмовник, – какая обида? Но это ж так и есть!

– Что есть? Как вы вообще можете различать, делить – нация у нас одна...

– Я очень просто различал! Когда между собой говорили хохлы – я все понимал. Когда украинцы, то уже половину. А вот разговор бандер я не мог понять, ну абсолютно ничего!

Ця смішна розмова переповідалася мною не раз. Хоча не все так смішно. Отак ми виглядаємо збоку – майже анекдотично. Й оця «узбецька» класифікація загалом реалістична, вона відбиває поділ на три історико-культурні регіони України. «Хохли» – то, звісно, Схід і Південь з їхньою промосковською або ж космополітичною орієнтацією як у мові, так і в культурі. Власне українці – ті, що живуть у Центральній, Наддніпрянській Україні та на її Півночі. Цей регіон, як відомо, й став джерелом творення української літературної мови, з ним, у першу чергу, й асоціюється поняття України як такої у самих українців і, ширше, у жителів СРСР (Полтавщина, Черкащина, Київщина, Кіровоградщина є синонімом українського, Донецьк, Одеса чи Ужгород вимагають певних зусиль, аби викликати таку асоціативну роботу; і не заперечуйте, на жаль, це справді так).

Ну, й «бандери» (частіше кажуть «бендери»), «західні» люди – тут і доводити нічого. Їхню мову іноді може не второпати не те що мешканець Ташкента, а й пересічний луганчанин: «мудрено». Ми, «правдиві українці», часто-густо з насторогою ставились до «бандер» як до чужинців. Сам я родом з Кіровоградської області, і можу посвідчити, що «западенець» (у нас це слово рівновживане з «бандерою») був мало не тим самим, що й «кацап». Себто слов’янин, свій, але «чужий-свій». «Кацап» описувався моєю бабусею з допомогою кількох категорій, визначальною чомусь була кулінарія: «щі», расейський борщ, котрий ілюстрував, в устах бабусі, повну безпорадність «кацапів» та їх ледачкуватість («щі – це такий борщ, де у воді плаває кілька капустиночок... П-подумат-ть тільки, щоб же отаке варить! Зате скоро, ма’ть...»).

«Бандери» були повною протилежністю «кацапів», оскільки вражали, іноді неприємно, своєю працьовитістю. На літо вони, як правило, наїздили цілими бригадами будувати всілякі споруди, при цьому трудилися від зорі до зорі. Трималися незрідко трохи зверхньо, намагаючись, між іншим, учити наддніпрянців української мови (це, до речі, збереглося донині; десь на Львівщині вам можуть сказати щось на кшталт «Ви з Києва? і так...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі