То хто тут у нас екстремісти? Життя без екстремізму: норма

Травень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1564 переглядів

З англійської переклала Оксана Снігур за публікацією на сайті openDemocracy: World Affairs Journal: Alexander J. Motyl. «Extremism in Ukraine» (13.04.2012)

Які українські політичні партії можна назвати екстремістськими? Більшість укаже на праву партію «Свобода» під проводом харизматичного демагога Олега Тягнибока. І в тому є рація. «Свобода» – ксенофобська, радикальна й антидемократична, а це три визначальні ознаки екстремізму.

Але рація в тому лише часткова. Не менш радикальними, не менш антидемократичними й не менш ксенофобськими є дві інші політичні групи: Комуністична партія та Партія реґіонів. Досить згадати, що українські комуністи дотепер є сталіністами і пишаються цим. Що ж до реґіоналів, то за два роки їхнього правління вони принизили українську мову, культуру й ідентичність до рівня Бантустана, загострили тертя між україно- та російськомовними, умисно просували російський шовінізм та екстремізм «Свободи», успішно нейтралізували демократію, віддали економіку до рук жадібних корупціонерів, обмежили громадянське суспільство та зруйнували свободу слова й зібрань. Якщо це не екстремізм, тоді я не знаю, що це. Всупереч заявам президента Віктора Януковича про його поміркованість, факти свідчать, що він екстреміст par excellence.

Проте ці факти не відображають повної картини. Врешті-решт, «Свобода» здобула якихось 0,76% на парламентських виборах 2007 року. Вона має вплив у Тернопільській області й у Львові, але вона, попри запевнення Тягнибока, навряд чи колись розширить загальноукраїнську підтримку більше ніж до 5%. П’ять відсотків – це означає багато, але це мізерна кількість. Зовсім не така, як у комуністів, які набрали 5,39% на парламентських виборах 2007 року та 38% на президентських виборах 1999 року. І не така, як у Партії реґіонів, яка отримала 34% на парламентських виборах 2007 року та лідер якої Віктор Янукович набрав 49% на президентських виборах 2010 року. Оскільки Януковичева партія ефективно поцупила електорат у комуністів, її можна вважати неідеологічною версією колишньої комуністичної машини. Комуністи були екстремістами, бо це був найкращий спосіб побудувати сталінізм; реґіонали екстремісти, бо це найкращий спосіб красти. Оберіть самі менше зло.

Хай би якою одіозною була «Свобода», основна екстремістська загроза йде не від неї, а від комуністів та реґіоналів. Реально, якщо лише ви не вірите у дива, «Свобода» ніколи не стане однією з основних політичних сил, тоді як реґіонали нею є і ще довго залишатимуться. Ба більше, екстремізм реґіоналів здебільшого і відповідальний за збудження екстремізму «Свободи». Мораль для українських демократів, отже, має бути проста: уникати співпраці з екстремістами всіх мастей, чи то свободівцями, чи то реґіоналами, чи то комуністами.

На жаль, реальність складніша. Реґіонали при владі й зроблять усе, щоб утримати її. Чи повинні демократи самоусунутися і протистояти їм, і відтак втратити будь-який вплив на перебіг подій, чи вони повинні співпрацювати – чи, може, краще слово: кооперуватися – з ними, сподіваючись зробити їхній екстремізм поміркованішим? Від влади голова може піти обертом, і Янукович добре знає, що він може кооптувати демократів, запропонувавши їм символічно важливі посади у своєму режимі. Із другого боку, може бути певна користь від інфільтрації у режим та спроби змінити його зсередини.

Хто має рацію? Зрозуміло, що обидві позиції – це ризик. Принципова опозиція до влади реґіоналів може виявитися правильним рішенням, а може привести демократів до безсилля. Прагматична кооперація може бути ефективною, але може знеславити кооператорів як колабораціоністів. Петро Порошенко, мільйонер-кондитер та колишній хороший хлопець, просто приєднався до уряду Януковича як міністр економічного розвитку й торгівлі. Він, вочевидь, думає, що співпраця з екстремістами може допомогти занепалій українській економіці. Якщо ви згодні, купуйте цукерки «Рошен»....

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі