Хто боїться привиду матріархату?

Травень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
103 переглядів

Читання деяких статей та інтерв’ю часом залишає враження, то в Україні відбулася могутня феміністична революція, і тепер із її жахливими наслідками з останніх сил борються лицарі Справжньої, Великої, патріархальної/патріотичної культури. І хоча в нас досі не вийшло жодної, скажімо, літературознавчої монографії, написаної на засадах феміністичної критики, та й соціологічних, філософських, культурологічних публікацій не надто багато, – агресивний сиротив і неприйняття будь-яких феміністичних теорій просто вражають.

Ґротескний образ феміністки в останньому романі Юрія Андруховича «Перверзія», в міру дурної і не в міру войовничої шукачки сексуальних втіх Лайзи Шалайзер, з’явився, мабуть, закономірно: певна закомплексованість персонажів, брутальність у ставленні до жінок і хворобливе бажання самоствердитися їхнім коштом відчутне в усіх текстах цього автора. Жінка тут представлена з погляду чоловіка, який бачить у ній перш за все (а часто й лише) сексуальний об’єкт, засіб задоволення власних потреб і компенсації всіх життєвих невдач та негараздів. Було б загалом цікаво простежити, яку сучасній белетристиці (здається, й у поезії також) утверджується патріархальна маскулінність, образ чоловіка, який пов’язує власне самоствердження лише з приниженням жінки.

Феміністична теорія в гуманітарних науках – нині одна з найцікавіших і найдинамічніших. Але в нас фемінізм сьогодні уявляється якимсь привидом: ніхто його й не бачив, але очі у страху великі, і ось уже постають жахливі перспективи жіночої «загрози» чи й тиранічного матріархату. В симптоматичному ряді – десь між нудизмом і трансвестизмом – влаштувала обговорення проблем фемінізму телевізійна передача «Табу» (табуйованою названо тему, на яку написано тисячі монографій, статей, проведено безліч конференцій і дискусій у цілому світі – додатковий штрих до українських реалій). Толерантний Володимир Полтавець намагався в кінці передачі нагадати аудиторії, що фемінізм як течія в гуманітарних науках має значні інтелектуальні набутий, весь час пробувала перевести розмову в якесь цивілізованіше русло Ніла Зборовська, – але їм майже не вдалося змінити балаганно-пліткарське зосередження на потребі президента-гермафродита, яку відчуває Микола Вересень, і подібних тонкощах.

І от іще одна цікава нагода поміркувати про привид грізного фемінізму на наших теренах: інтерв’ю з В’ячеславом Медведем у березневому номері «Кур’єру Кривбасу». Здається, ґрунтовну, відкривавчу й справді багато в чому дискусійну книжку Соломії Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі» українські інтелектуали (маю на увазі принаймні тих, хто прилюдно обурюється прочитаним) розгорнули лише па тих кількох сторінках, де йдеться про листування Лесі Українки й Ольги Кобилянської та про «лесбійську фантазію» двох видатних письменниць. Так, для них заперечення патріархальної культури, патріархальної маскулінності було пов’язане, зокрема, і з бісексуальністю, з протестом проти ґендерних стереотипів, загалом, зі зміною уявлень про індивідуальну свободу й можливість індивідуального саморозкриття й творчого самоствердження для жінки. Чомусь у нас патріотизм і «народознавство» майже неминуче пов’язуються з якимось майже патологічним антизахідництвом.

Деякі Медведеві тези ніби взято зі шпальт більш як столітньої давності, зі статей Нечуя-Левицького, який полемізував проти драгоманівської тези про те, що перед українською культурою стоять ті ж самі завдання, які розв’язують інші європейські народи. «Наскільки я особисто знаю, – авторитетно запевняє Медвідь, – і спостерігаю за настроями мешканців села, міста, хутора, електричок та вокзалів (цікаво, хто це мешкає в електричках? – В.А.), наважуся сказати, що такий інтерес є. З нашим читачем не може відбутися наглої американізації. Справа лише в ціні книжки. Треба, щоб видавці ризикували. Адже народ той самий залишився – той, що плакав над “Марусею” Квітки-Основ’яненка». Йдеться про інтерес «народу» до читання, про видання «народної...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі