Керманичі для посткомуністичного переходу

Червень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
2148 переглядів

Перехід до демократії, верховенства права та ринкової економіки вимагає справді чіткого усвідомлення мети скерованости і рішучого лідерства. Але в реальному світі у посткомуністичній Европі тяжко знайти сильних лідерів. Найвідоміший лідер у реґіоні, Вацлав Гавел, безперечно, не був сильним лідером у жодному із можливих сенсів. Лєх Валенса був сильним лідером і відіграв дуже важливу роль як очільник «Солідарности» аж до історичних змін 1989 року. Як президента в 1990-х його вже більш чи менш забули.

Тадеуш Мазовєцький, прем’єр-міністр під час найдраматичніших змін у Польщі, зробив важливий внесок у процес транформації, проте не думаю, що хтось може назвати його сильним, рішучим лідером. Радикальні зміни запроваджували технократи й інтелектуальні еліти, яким не конче були притаманні лідерські якості. Власне, ці еліти доволі часто було відірвано від населення (якот Бальцеровіча в Польщі чи Ґайдара в Росії). А ті керівники в реґіоні, які мали якості справжніх лідерів, не обов’язково були демократами: згадати бодай Мілошевіча в Сербії, Туджмана в Хорватії або Мечіара у Словаччині. Як пояснити цей парадокс? Відповідь, гадаю, слід шукати у природі змін та у становищі посткомуністичних суспільств.

Східно- та центральноевропейські революції спричинили істотний перерозподіл втрат і здобутків, колючок і троянд перехідного періоду. Новопосталі демократичні еліти загалом пропонували суспільству відкинути більш чи менш примарну рівність економічного статусу, а також деякі із «соціяльних ґарантій», що їх усім громадянам забезпечував комунізм. Натомість вони пропонували національну незалежність, громадянські та політичні права, а також обіцяли ґарантію майбутнього добробуту в ефективній економіці західного типу.

Сторінки3

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі