Каталог Кауфмана

Вересень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
45 переглядів

ВлодКауфман. Грав гру. – Львів, 2002.

Художній каталог зазвичай береш до рук із суперечливим почуттям захоплення та ніяковости. Захоплення – бо рівень малярської школи в Україні, попри вперту нечулість до новацій (а може, саме завдяки їй; про постмодерн див. далі), залишається стабільно високим, позаяк не надто залежить від економічних негараздів, фатальних для кінематографа чи книговидавництва. «Не все у нас так погано», втішаєшся, позираючи на посередні картини посередньої київської ґалереї. Чи, зрештою, на сторінки того-таки каталогу.

Ніяковости – бо супровідний текст у кращому разі видається самодостатнім артефактом, лише дотичним до «ілюстративного ряду», а то й безвідносним щодо «першоджерела» («першовраження»?). У гіршому – викликає підозру в кумівстві між художником і мистецтвознавцем. Утім, ця обставина прикро вражає лише осіб, не посвячених у примхи художнього процесу. Так уже склалося здавна (насправді, десь півстоліття тому), що представники антагоністичних творчих професій воліють дружити, а не з’ясовувати стосунки, що й призводить до небезпідставних стверджень на взір: критики в Україні не існує. Її (недостойна) заміна – компліментарна есеїстика, нашпигована цитатами «на вільну тему». Можна лише поспівчувати майбутнім історикам, які вивчатимуть шляхи-дороги вітчизняної образотворчости за виданнями, з чиїх сторінок витравлено найменшу тінь протиріччя.

Можливо, не зовсім коректно доходити такого висновку – навіть із метою подальшого спростування, як ми й хочемо вчинити на прикладі прикладного (мимовільна гра слів!) жанру, яким, власне, і є каталог художника чи відповідної гуртової виставки. Жанру скорумпованого, так би мовити, за означенням: одною з необхідних умов його оприлюднення є орієнтація на «позитив». І водночас жанру найнеобхіднішого (хоча б задля документації певних явищ) і, по-своєму, найчеснішого. Монографія, порівняно з ним, надто байдужа до живої реальности художнього процесу; до того ж, її створенню сприяє настрій якогось епічного спокою, котрого нині годі шукати в нашому суспільстві (тому й занепав цей жанр сьогодні). Я вже не кажу про сенсову втратність вузької спеціялізації, що на практиці обертається звичайнісіньким занудством для читача. (Утім, подейкують, у музикознавчому цеху з цим справа ще невтішніша, бо навіть брат-гуманітарних задихається від «каденцій» та «асонансів».) Газетно-журнальна стаття – не варто зайвих слів! – надто занурена в l’écume des jours*.

Лишень каталог на ділі виявляється не просто жанром «золотої середини», а воістину, утвором «для народу», котрий завжди полюбляв роздивлятися «картинки з виставки» (більше, ніж ці виставки відвідувати). Те, що обиватель не звик колекціонувати мистецькі каталоги, тільки свідчить на користь народної віри і до-віри, яка не сприяє їх тривалому зберіганню, адже тільки естети колекціонують, наприклад, лубки (і каталоги). І як у сиву давнину не кожен герой міг стати персонажем ксилографічного коміксу, так і в часи радянські не кожен художник сподоблявся каталогу, а перед тим – персональної експозиції. А ті, що з’являлися у світ, за своїм характером – суміш многовченої зважености й побожної уваги – тяжіли саме до монографій, а деякі справді ставали згодом трампліном до написання ґрунтовних наукових досліджень. Отже, становлення жанру каталогу припадає на останні п’ятнадцять років «перебудови» і Незалежности. Коли перший-ліпший «з пензлем» зміг дозволити собі принаймні чотиристорінковий зшиток, прикрашений репродукціями чотирьох-шістьох полотен, супроводжений гоноровим «c.v.» (взагалі-то цю штукенцію називають «буклет»), тоді й виробилися «умови гри», розпочався процес відділення «вугілля від шлаку». І стало наочно ясно, хто чого вартий.

З одного боку, «класики і сучасники», «генії і претенденти» (чи – зрідка – їхні прибічники, з дружинами на чолі, якщо сам митець добігав похилого віку...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі