Карнавал революції

Березень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
63 переглядів

Традиція усної народної творчости існує споконвіку, проте принаймні протягом останніх двох сторіч водночас дедалі частіше чути скептичні думки щодо її майбутнього. Українські фольклористи також чимдалі більше ремствують на те, що фольклор зникає на очах. Бентежні події Помаранчевої революції, однак, переконливо засвідчили передчасність розмов про фольклорний апокаліпсис: фольклорна традиція бурхливо розвивається, а її носії активно реаґують на соціяльні та політичні зміни в суспільстві.

Написавши ці рядки, одразу ж зупиняємось у передчутті давно знайомих заперечень наших опонентів на кшталт: «Та хіба ж ці написи на парканах – це і є фольклор?», «Яка ж тут естетика?», «Чи ж можна порівняти анекдотики, на які перевелася народна творчість, з її колишніми величними проявами?».

Мабуть, щось негаразд у фольклористичному королівстві, якщо армія дослідників працює над предметом, що вироджується. Тож, можливо, варто й нашим сучасникам розпочати творити думи за зразком тих, що ставали панегіриками Лєнінові та Сталіну, проте не хвилювали сучасників? Видається, однак, що доцільніше розпочати перегляд деяких усталених уявлень про традиційну усну творчість, до якого так настирливо кличе саме життя. Ця розмова, безумовно, на часі, хоч і вимагає набагато всеохопнішого огляду, ніж можливий в окремій статті.

Фольклорний сплеск бурхливих днів після другого туру виборів засвідчив не лише пробудження політичної активности народу, він виявив і його творчий потенціял. Непідвладна цензурі усна творчість відбила настрої, симпатії та антипатії носіїв традиції, відродила до життя чимало відомих творів, які сповнилися нового звучання. Проте ресурси традиції виявилися значно багатшими, і з них постали нові твори, що реалізували закладені в ній можливості. Чи увійдуть ці твори до традиційного репертуару а чи стануть лише надбанням історії, стане зрозумілим лише згодом. Проте спонтанність творення фольклору є надзвичайно показовою для аналізу багатьох питань, що виходять за межі фольклористики.

Властива народній творчості контактність, безпосередність спілкування виконавця зі слухачами накладає відбиток на долю його творів. Те, що не викликає відгуку авдиторії, приречене на забуття, а крім того, відмінності в інтересах та настроях авдиторії видозмінюють і характер її фольклорного репертуару. Тому спостереження, проведені в Києві, можна істотно доповнити й уточнити, вивчаючи стан традиції інших реґіонів. Безсумнівним і незаперечним, однак, є те, що першими сформувалися мобільні сатиричні жанри.

Навряд чи нині хтось не чув анекдотів циклу про яйце, які з’явилися одразу ж після івано-франківських передвиборних подій. Та, може, це зовсім не фольклор, може, написи на стінах переходів – це лише бруд, а заклики й гасла, що їх скандують демонстранти, – лише гамір, який порушує спокій громадян, котрих нещаслива доля прирекла жити в центральних районах міста? Так політичні дискусії раптом стикаються з фольклористичними. Не беручись розглянути весь обшир питань, тим більше політичного спектру, спробуємо розібратися бодай у своїй царині.

Помаранчева революція стала тим моментом у житті нашого народу, коли активізувалась не лише його політична свідомість, а й творчий потенціял, коли фольклор не просто «побутував» у певному середовищі, а став органічним складником щоденного спілкування. У цей час політичні події одразу ж отримували фольклорне осмислення. За обставин, коли носій залишає свій осередок і на деякий час стає членом тимчасової спільноти, в якій усі члени співіснують як єдиний організм, об’єднані спільним прагненням до кращого майбутнього (воно впродовж віків не лише живило численні соціяльні міти, а й стало одним з елементів казкового сприйняття світу), активізуються не лише індивідуальні творчі можливості, а й фольклорне знання, своєрідна «традиційна компетентність», набута від попередніх поколінь. Фольклор Помаранчевої революції (принаймні ті його зразки, які нам вдалося зафіксувати протягом двох тижнів у Києві...

Автори

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі