Із циклу «Чайні замальовки»

Березень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
85 переглядів

Перекладач

 

Місце дії – східне узбережжя США.

Час – весна 1998 року.

 

Американський уряд не шкодує грошей на прийом делеґацій. Іноземних гостей возять по країні, показують їм красу та досягнення, селять у добрих готелях. І я цю політику схвалюю, бо часом підробляю як перекладач.

 

Цього разу українська делеґація складається з двох урядовців.

Перший – керівник групи, відомий діяч, лідер партії, претендент на найвищі посади.

Другий – його радник, член парламенту, голова якоїсь асоціації. За фахом він, як зазначено в паперах, економіст, але зовні скидається на охоронця. Ґабарити дозволяють йому затуляти керівника не лише від кулі, але й від гарматного набою. На правій руці йому, ніби на доказ мого припущення, бракує безіменного пальця.

Обом гостям за п’ятдесят, і обидва вони з селян. Але не м’ясо-молочної, а козацької породи. Звідси й статура, і хвиляста сивина, й розумний, недовірливий погляд. Як і личить тим, хто народився якраз після Голоду, бачив війну і замолоду скуштував безхліб’я. Таких утопіями не принадиш. Такі, ухопившися за щось, свого не відпустять.

 

Моє завдання – підібрати їх у готелі, супроводжувати під час зустрічей у Гарварді, довезти поїздом до Єйлу, де буде конференція й де керівник делеґації виголосить промову. Потім вони у Нью-Йорку розмовлятимуть із директорами банків. У Філадельфії українська громада справлятиме на їхню честь бенкет. У Вашинґтоні їх зустріне і проведе наш посол.

Я ж із Йєйлу вертаюся в Бостон, складаю звіт і через кілька місяців зволікань і нагадувань, нарешті, дістаю свій чек.

 

У Гарварді все іде м’яко. Зустріч із ректором. Запис у книзі почесних гостей. Обмін протокольними фразами та сувенірами. Огляд університету.

Висловлюється тільки керівник, стримано й по суті. Інколи він перепитує дату і, якщо це доречно, виявляє обізнаність з американською історією. Хоча за освітою він – технар.

Радник-економіст мовчить. Він несе відповідальність за торбу, з якої після кожної зустрічі дістає то статуетку з національною символікою, то грубезний фотоальбом, то сиґнальний примірник «Розмислів про наболіле», політично-життєвого маніфесту свого шефа.

 

Після екскурсії я їх веду парком на обід із професурою.

– О! – раптом зупиняється радник. – Білочка!

Керівник теж уголос реаґує на особливості пейзажу. Перед зразком новітньої архітектури він зауважує, що будівельники не зрівняли з землею мальовничий горбак і два дерева. А могли б. Перед давнішою спорудою коментує особливості кладки та якість цегли. Крім того, він знається на рослинах. Коли його радник каже «бояришник», він виправляє його на «глід».

 

Під час обіду обидва не випускають із рук ножа й виделки. Половина професорів, навпаки, підгрібає рис шматочком хліба. А один те саме робить пальцями.

В паузах між стравами гарвардські вчені питають про стан справ на Україні. Керівник делеґації відповідає їм. Одразу видно, що він – не догматик, а реаліст і геополітик.

– Це, – каже він, – не міф, а реальність. Центр Європи – на нашій території. Тому ми – не лише між Сходом і Заходом, але й між Півднем і Північчю. І з цим не можна не рахуватися.

Він оперує такими категоріями, як «національний менталітет», «перехідний період» та «безкатаклізмова зміна цивілізацій». Перекладати цю гладь – насолода. Я для годиться тримаю напоготові блокнот і ручку, не зводжу погляду з його щелепи і ніби вторую промовцю. Місцями мій синхронний переклад випереджає його речення. За рахунок цього я подекуди заквітчую політичну думку барвистим фразеологізмом.

Публіка в захваті від нас обох. Вона бачить, що я – перекладач-ас, а керівник делеґації – скоріше центрист, аніж лівак. Двобортні піджаки та запах лаванди від обох політиків тільки посилюють соціал-демократичне враження.

 

Після кави з десертом господарі та гості йдуть на вихід. У фойє...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі