Із фронтових поезій

Травень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
141 переглядів

Юрій Смолич для своїх знаменитих «Розповідей про неспокій» узяв підзаголовок: «Дещо з книги про двадцяті й тридцяті роки в українському літературному побуті». Відтоді з’явилося безліч розвідок, статтей, досліджень, трохи менше мемуарів, але літературний побут не лише 20–30-х років, а й української літератури загалом досі залишається terra incognita. Він не лежить на поверхні, навпаки, захований у глибинах архівів, потребує дослідницького терпіння, доскіпливости й уважности.

Сьогодні читачеві пропонуємо фронтові поезії Леоніда Первомайського. Дві з них були друковані, дві друкуються вперше, але історія їхня однакова. Автографи цих поезій зберігаються в архіві Юрія Корнійовича Смолича (ЦДАМЛМ, Ф. 169, Оп. 2, Од. зб. 1332). От тільки належали вони не Смоличеві, а його дружині Олені Григорівні. Саме Олена Смолич (у першому шлюбі – Белза) незадовго до смерти передала до архіву грубу течку з написом: «Первомайський Л. С. Архів. Мій особистий. Не читати. (Листи, фото, вірші)».

Письменник Леонід Первомайський і актриса ТЮГу Олена Белза познайомилися влітку 1941 року в Броварах. Що значила для обох ця зустріч – розкажуть вірші й листи, датовані 1941–1943 роками. Червона армія відступала під натиском німців, і під віршами зазначено: Ніжин, Прилуки, Вороніж. Якийсь час Первомайський і Олена Белза працювали разом у політуправлінні Південно-Західного фронту: він, інтендант ІІ ранґу, – кореспондентом, вона – диктором. Певно, тоді й «схопив» графічно їхні портрети Зиновій Толкачов. Незабаром Олену відіслали на Ашхабадську кіностудію, потім викликали до Москви. Там вона познайомилася з Юрієм Смоличем.

Листи Первомайського, які зберегла Олена Смолич, свідчать, що вона була адресатом багатьох фронтових віршів поета, зокрема циклу «Зелений дім», який увійшов до першої повоєнної збірки «Солдатські пісні» (1946). Однак деякі поезії, що залишилися в її архіві, взагалі не друкувалися. Вже на початку 1980-х, коли Сусанна Пархомовська, поетова донька, й Тетяна Стах укладали збірку неопублікованого «Хай лишається вогонь» (1983), Олена Смолич скопіювала для них із власного архіву автографи трьох доти не відомих віршів Первомайського. З незрозумілих причин у книжці їх з’явилося лише два, а третій, зазначений у змісті, пізніше ввійшов до семитомовика його творів. В обох виданнях упорядники дозволили собі зробити деякі «уточнення» до текстів. У пропонованій добірці всі чотири вірші подаються за рукописними автографами Леоніда Первомайського.

 

Рицарський романс

Як дар життя, безцінний дар

            я серця жар беріг.

Я перейшов сто сот доріг

            як воїн і владар

і все знайти тебе не міг,

і дощ косий, і лютий сніг

мене вночі збивали з ніг

            і мій гасили жар.

 

І тільки на шляху війни

            вночі тебе я стрів.

За нами степ вогнем горів

            і бачив темні сни.

Ти йшла до наших таборів,

і я відчув тебе без слів,

як серце снів, як тихий спів

            забутої струни.

 

Мов два холодних джерела

            ’дне одному навстріч

ми йшли – та невблаганна ніч

            в бою нас розвела.

І не склепити більше віч,

і тільки чути серця клич:

ця зустріч в найстрашнішій з січ

            була чи не була?

 

Ніжен, 15 серпня 1941 р.

 

***

Наче в казці – усе збулося.

Давні марення, тихі сни.

П’яно пахне твоє волосся,

і над нами – ніч війни.

 

Місяць зводиться із туману.

Небо тьмариться голубе.

Мов холодну пекучу рану

почуваю я тебе.

 

Я хотів би навік забути

рук чаїних твоїх тепло,

праліс темний і запах рути,

все що казкою поросло.

 

Щоб не думати й не жаліти,

що так пізно ти прийшла,

коли в’янули темні квіти

край прозорого джерела;

 ...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі