Історія, соціологія та пошуки «національної науки»

Жовтень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1301 переглядів

Діяльність трьох центральних персонажів цієї статті – Алєксандра Лаппо-Данілєвського, Пітіріма Сорокіна та Михайла Грушевського – єднає один важливий сюжет: модернізація місцевого гуманітарного знання під знаком соціології та формування нового образу науковости, тісно пов’язаного із західним – німецьким, французьким та англо-американським – «тлом» і впливом.

Чому і як двоє найбільших істориків, пов’язаних із Російською імперією (і до того ж вочевидь налаштованих опозиційно щодо «офіціозу»), зацікавилися соціологією вже у вельми зрілі роки і як цей їхній поворот співвідносився з розвитком самої науки про суспільство у 19101930-х роках?

Теоретичні інновації та переокреслення кола дослідницьких інтересів, меж і характеру своєї науки розгорталися не у стерильному лабораторному просторі випрацювання суто академічних ідей та орієнтирів, а в зарядженій ідеологічними сутичками та сперечаннями атмосфері Першої світової війни, російської революції та загальносвітової кризи. Вплив соціології, хоч і був загалом модерністським методологічним імпульсом, ніс у цьому контексті аж ніяк не тільки позитивне начало (тенденцію до безпроблемного та генералізаторського «унаучнювання»), й означав також істотну розбіжність різних дисциплінарних горизонтів, виявляв – починаючи від 1910-х років і ще до літа 1914-го – ознаки кризового світовідчуття і нескінченної «війни богів», за Максом Вебером. Сюди входив також і конфлікт різних національних версій і характеристик суспільної науки, місця та характеру історіографії та соціології, в їх національному (пов’язаному з місцевим грунтом і культурною традицією) та інтернаціональному вимірах.

Вибір героїв для розповіді про становлення модернізованої національної традиції в російській (та українській) науках про людину 19101920-х років може здатися досить довільним. Кожному з трьох науковців можна підібрати навіть яскравішого персонажа-двійника, в біографії якого характерне перехрещення науки, політики та «західного» контексту буде ще показовішим. У цьому сенсі постаті Павла Мілюкова, Максима Ковалевського чи Володимира Вернадського (кожен із яких зіграв важливу роль у житті героїв цієї статті) є, либонь, і показовішими, і краще вивченими, – але вони якраз не творять якогось єдиного ряду. А зв’язок Лаппо-Данілєвського, Сорокіна та Грушевського прикметний у сенсі важливого переломного моменту 1914 – кінця 1920х років, що зумовив специфічну зустріч історіографії та соціології в момент мобілізації науки у зв’язку з Першою світовою війною.

Крім того, тут треба підкреслити й біографічний зв’язок і спадкоємність починань Лаппо-Данілєвського та Сорокіна задля конституювання соціології в Петербурзі-Петрограді протягом 1910-х років (саме на базі історичної науки в стінах Академії наук, а не, скажімо, філософських, педагогічних чи економічних підрозділів – як в інших країнах). Лаппо-Данілєвський був автором проєкту першого інституту соціяльних наук у системі Академії наук навесні 1918 року (проте одночасні плани більшовиків заснувати Соціялістичну академію звели нанівець цей почин). Він також – у зв’язку з активністю Грушевського – співчував становленню самостійної української академічної традиції (підтримуючи Олексія Шахматова і Фьодора Корша в їхніх зусиллях на скасування цензурних утисків української мови). Пітірім Сорокін (сам комі з походження) вельми уважно ставився до перспектив культурного розвитку різних народів Російської імперії і після її політичного краху, хоча залишався прихильником цілісности держави. Він активно співпрацював на самому початку своєї еміґрації з українськими дослідницькими установами за кордоном, із якими так чи так був пов’язаний Михайло Грушевський. Український історик звернувся...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі