Інші дні Львова

Червень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
974 переглядів

Ян Пауль Гінріхс, Lemberg-Lwów-Львів. Фатальне місто. З нідерландської переклав Ярослав Довгополий, Київ: «Видавництво Жупанського», 2010.

 

У цій книжці описано Львів, яким його бачать із-за кордону. Це трохи незвичний для сучасних львів’ян («бандерівців», «українських націоналістів») погляд на єврейську та польську громади міста. Голандський автор дивиться на місто збоку і покликається на те, що до 1939 року населення Львова на 50% складалося із поляків, на 35% – із євреїв і лишень на 15% – із українців. У Львові була друга за розміром після Варшави єврейська громада в Польщі, від якої після війни майже нічого не залишилося. Більшість поляків мусили виїхати, їх попереселяли до Вроцлава та інших міст Силезії. Склад населення по війні зазнав разючих змін, саме місто за період від 1914 до 1991 року перейменовували сім разів, а головна вулиця, сучасний проспект Свободи, встигла побути і Карл Людвіґштрасе, і Опернштрасе, і Адольф Гітлерринґ, і проспектом Лєніна, і Леґіонув, і 1 травня. Тому Гінрихс цитує Йозефа Рота: «Міста переживають народи, що їм вони завдячують своїм існуванням, і мови, що ними розмовляли будівничі» – і бере за відправну точну той мультикультурний довоєнний Львів.

В основу книжки лягли спогади про Lemberg-Lwów-Львів дев’яти письменників, із-поміж яких можна виокремити Йозефа Рота, Станіслава Лєма, Юзефа Вітліна, Збіґнєва Герберта, Адама Заґаєвського, Бруна Шульца, Богдана-Ігоря Антонича, Альфреда Дебліна. Фактично всі вони сентиментально пригадують Львів свого дитинства чи молодости, якого вже давно немає, такий Львів, який міг би зацікавити західного туриста.

Автор книжки пояснює, що вибрав такий підхід до опису міста, бо в путівниках по Львову дуже мало інформації про німецьку окупацію і про не вельми приємні сторінки львівської історії. Зокрема, у путівнику «Touring Lviv» розповідається, що німецьких, а не совєтських окупантів, як іще не так давно писали в наших підручниках із історії, місцеві мешканці вітали квітами, а про єврейське ґето згадано лише одним реченням. Жоден із туристичних буклетів, доступних за кордоном, не дає вичерпної картини трагедії єврейського населення. Тож у цій книжці можемо побачити столицю Галичини очима євреїв та поляків.

Алєксандер Ґранах (1890–1945), єврейський артист кіна й театру, у книжці спогадів «Ось іде людина» писав, що у галицьких містечках євреїв недолюблювали, і він був здивований, коли брат писав із Лемберґа (Лемберика на їдиші), що там не зверталися до євреїв на прізвиська і не глузували з них. Лемберґ у його спогадах постає як велике місто, п’яте за кількістю населення в Каканії, з палацовидним вокзалом, новим водогоном, електростанціями й трамвайними коліями.

Німецькомовний єврейський письменник Йозеф Рот (1894–1939), який народився у Бродах, сприймав Львів як «місто зі стертими межами». «За Лемберґом починається Росія, інший світ», – мовиться у його газетному репортажі про Галичину, власне, «літературну вітчизну» цього письменника, яка мала на Заході недобру славу. Рот прожив у Львові зовсім недовго, перед тим як поїхати на навчання до Відня, але місто істотно на нього вплинуло. Згодом він приїздив до Львова в рамках турне на запрошення ПЕН-клубу з німецькою письменницею Імґард Койн. Його супутниця мала дуже прикре враження від єврейського району Лемберґа:

«Ми пішли з тітонькою погуляти на єврейський ринок. Ми ступали по блясі і заржавілому залізяччі. Весь ринок був заржавілим залізяччям, повітря над ринком пожовтіло від заіржавілого заліза. І все було поломане. Поломані ліжка, поломані дитячі візки, поломані колеса від дитячих візків, поломані лампи, поломані гвинти. І все було поржавілим, люди теж були поломаними і поржавілими».

Альфред Деблін (1878–1957), німецький єврей, письменник-експресіоніст, видав у Польщі книгу «Подорож Польщею» (1925) – враження від двомісячної подорожі 1924 року в пошуку справжніх євреїв. Він мешкав у Берліні, працював лікарем і мав змогу...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі