Immigrant song

Жовтень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
4117 переглядів

Олександр Дейнека. Футбол (1924; приватне зібрання).

1

Уявлення про світ, закладені в дитинстві, виявляються, зазвичай, найстійкішими та найпозитивнішими. Дітям притаманна легковажна довіра до батьків і нічим не виправдане захоплення поведінкою дорослих. Дитяча свідомість, не обтяжена умовностями й етикою, вихоплює з життя кольори без відтінків, проводячи чітку межу поміж бажаним і відразливим. Потім, коли ти виростаєш, межа зникає, кольори стираються, лишається гра світла й тіні, якісь спогади про дитячу безтурботність, уривки давніх історій і переказів, у яких світ виглядав цілісно й узгоджено, а життя видавалось нескінченним і позбавленим найменшої несправедливости.

Дитяча вкоріненість у ландшафти й географію, в запахи й лінії, в сонячне світло та гарячі сутінки формує затишний усталений пейзаж, у центрі якого перебуваєш ти сам, а все інше, необхідне тобі й затребуване тобою, міститься зовсім поруч, на відстані витягнутої руки. Але все має здатність зникати. Перш за все – ілюзії. Вміння зберегти їх, захистити від усіх спокус та небезпек і є найбільшою удачею. Ми лишаємо при собі рештки дитячих уявлень про дорослий світ, як найбільшу коштовність, бо за великим рахунком більше в нас нічого немає. Є, щоправда, досвід, за яким стоять утрати й поступки, компроміси та нікому не потрібний тверезий погляд на речі.

Що я знаю про цей світ? Світ безмежний і недосконалий, причому сама недосконалість його безмежна, а безмежність – далеко не досконала. Всі мої знання стосуються не так досвіду, як пам’яті. Мені завжди здавалося, та й тепер здається, що головне – це вміти все згадати. А чого згадати не можеш – принаймні вигадати.

2

У нашій родинній мітології окреме місце завжди посідали історії, пов’язані з Другою світовою війною. Історії ці стосувалися передусім обох моїх бабусь, котрі брали в зазначеній війні активну участь. Вони не були танкістами, не літали на бомбардувальниках і не закривали грудьми ворожих амбразур (хоча в моїй дитячій свідомості довший час і жили образи двох стареньких, котрі мчать у героїчну кавалерійську атаку, але це слід, очевидно, списати на роботу пропаґандистської машини з її загальною мілітарною настановою). Так от, про бабусь. Були вони обидві медичними працівниками, себто участи в бойових діях, за великим рахунком, і не брали, що мене свого часу неабияк розчаровувало. Бабуся з маминого боку йшла з радянськими військами через Варшаву, і назавжди зберегла не дуже позитивні враження про поляків, котрі чомусь не виявляли особливої гостинности й захвату щодо нової влади. Бабуся ж із боку тата пройшла Угорщину, дісталась Австрії, і так само не надто компліментарно висловлювалась щодо цілої низки центральноевропейських народів, а саме угорців, румунів, австрійців, чехів зі словаками, ну і всіх балканців, разом узятих. Саме з цією, умовно кажучи, австро-угорською бабусею, пов’язана одна з найбільших таємниць нашої родини. Згідно з переказами, під час військових дій в Угорщині (моя дитяча уява підказувала мені, що це було саме під час кавалерійської атаки), моя бабця познайомилась із учасником руху опору, котрий воював на нашому боці. Щодо його національности існувало кілька версій. Іноді стверджувалось, що був він угорським циганом, іноді навпаки – що румунським сербом, іншим разом говорилось, що походив він безпосередньо з Балкан (себто, хорват або чорногорець, ну, максимум, албанець), хоча час від часу і повідомлялося, що був він розвідником із Саратова, а якої національности – сказати важко, бо їх там, у Саратові, взагалі важко розібрати, якої вони національности. І ось цей саратовський циган із угорсько-албанським корінням був моїм дідусем із татового боку. Здавалося б, що складного – запам’ятати його ім’я, знайти по війні, і злитись у єдиному родинному колі. А ось, виявляється, не так усе просто. З цього приводу родинні перекази сповіщали, що того ж таки 1945-го, вже по війні, бабуся моя з татового боку поверталась додому з...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі