Євангеліє від поетів

Червень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
552 переглядів

Збірки поезії в Україні, як і за її межами, рідко стають бестселерами. Але тематичні збірки поезій, як і інші книжки, присвячені подіям Майдану 2013–2014 років, прикрашають полички топів продажів. Це й зрозуміло: і учасники Майдану, і ті, хто співчуває, і просто кияни, та й уся Україна пережили на Майдані дуже сильні почуття, пізнали те, чого не знали раніше. Тож література Майдану стала затребуваною, зокрема як спроба ще раз пережити сильні емоції.

Про Евромайдан створено й оперативно видано чимало книжок. Окрім збірок поезії, це фотоальбоми, зібрання тогочасних репортажів, збірки есеїв, художня проза. Декілька авторів видали свої щоденники Майдану. Також з’явилося декілька книжок, яких раніше взагалі не було на українському ринку і які покликав до життя саме Евромайдан. Це колективні збірники в жанрі «вибране із соціяльних мереж», у яких різні укладачі/укладачки на свій смак зібрали пости учасників тих подій разом із коментарями друзів та недругів. Такі колективні свідчення отримують статус хронік, правдивіших і переконливіших за авторські репортажі фахових журналістів: мовляв, найкращі літописи про неординарні історичні події пишуть їх рядові учасники «всім миром, толокою». А мою увагу привернув масив майданної поезії, що його також можна розглядати як своєрідний літопис тих вікопомних подій, так само написаний «усім миром, толокою». Це навіть щось більше за літопис, це колективний текст, у якому зафіксовано не лише історичну правду, а й мітологічну істину реальної історичної події «Революція Гідности».

З’являються, нерідко у форматі тих-таки дописів у соціяльних мережах, перші реакції на майданні видання. І ці тексти нерідко пишуться не як спроби осмислення тогочасної реакції на події, а як іще одне їх емоційне проживання. Ті, хто пише про книжки на майданну тематику, щиро зізнаються, що плакали, перечитуючи їх, зокрема поезію.

З одного боку, чи не сльози читачів є найвищою пробою якости поезії? А з другого — що саме викликало сльози: поезія як така чи суголосність із особистими настроями заплаканих читачів і читачок?Я маю на меті прочитати — по змозі, без сліз — масив поетичних текстів, написаних гарячими слідами подій київського періоду, не розглядаючи поетичної реакції на Крим і Донбас, де події тривають. Київський етап українських подій тепер завершено. З’явилася певна цілісність у сприйнятті і самих подій, і їх інтерпретації в поезії.

Перебираючи стоси майданних віршів, мимоволі думаєш: що із цих написаних рядків залишиться в майбутньому? Від поезії Помаранчевої революції 2004 року (яку, цілком імовірно, колись назвуть генеральною репетицією Революції Гідности) десь на денці народної пам’яті залишилася пісня гурту «Ґринджоли» «Разом нас багато, нас не подолати». Пам’ятається збірка політичної сатири «Преамбули і тексти» Олександра Ірванця, деякі тексти якої сьогодні вже потребуватимуть коментарів, бо ті події, що їх сатирить поет, пішли в політичне небуття. І залишився...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі