Єрмоленко, або Майже непомітне

Травень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
363 переглядів

Володимир Єрмоленко, Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури, Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.

Часом люди занадто спрощено уявляють собі нескінченність. При згадці про неї їм ввижається безмежна далечінь, яку принципово неможливо охопити ані зором, ані уявою, і тим більше неможливо прилаштувати до чогось путнього в домашньому господарстві. А відтак і замислюватися про неї немає жодного сенсу. Однак математика та інші науки переконливо доводять, що безмежне може прекрасно існувати в обмеженому просторі, фактично кожна річ є нескінченністю аспектів та неповторних особливостей. І це лише в теорії, тоді як на практиці кожна, бодай найдрібніша річ несе на собі відбитки часу, сліди своєї неповторної історії. Ми вільні помічати або, навпаки, не помічати ці деталі. Зрештою, здатність не помічати також необхідна, оскільки саме вона вберігає наш розум від перевантаження. Але, окрім того, ми здатні за власним бажанням довільно змінювати фокус нашої уваги, переходити від загального вигляду до деталей, які від початку були непомітні. Ми здатні керувати нашою увагою, хоча, на жаль, часто забуваємо про це.

Письменники (в найширшому сенсі цього слова) та художники є майстрами уваги, і саме цим вони цікаві нам. Література є своєрідним тренажерним залом, де кожен може розвинути свої здібності уваги, враховуючи, що кількість її можливих різновидів також практично нескінченна. Важливо збагнути, що література (як і філософія) спрямована не так на наповнення свідомости читача новими змістами, як на вдосконалення її базової структури. Висловлюючись мовою комп’ютерників, можна було б сказати, що вона не встановлює нових програм, а здійснює upgrade самої операційної системи.

Книжка Володимира Єрмоленка «Далекі близькі» є черговим етапом його інтелектуальних розвідок і — не побоїмося цього слова — експериментів. Тверда палітурка не має вводити нас в оману: початок зовсім не тут і до кінця іще далеко. Ця робота належить до тих, для яких годі шукати жанрового означення: назвіть це літературою, філософією, критикою або іще якось — авторові та більшості читачів до цього абсолютно байдуже. Якщо вже так хочете означення, то не буде помилкою сказати, що перед нами колекція (гербарій) поглядів, яка нагадує знаменитий фортепіянний цикл Месіана. Тут є різні погляди: захоплені, іронічні, здивовані тощо. І той спосіб, у який автор кидає погляд (jeter les oeil) на предмет розгляду, тут важливий не менше ніж сам предмет.

Перед нами вервичка есеїв про різних персонажів з історії літератури та філософії. Спершу може здатися, що автор вихоплює їх із минулого просто навмання, як ведучий вихоплює номери в лото. Кожен новий розділ має назву, що починається з імені й через «або» продовжується певною характеристикою. Хоча йдеться здебільшого про обставини приватного, часто приховано-інтимного життя персонажів, виклад має дуже мало спільного з біографією в класичному розумінні цього слова. Для автора історія кожного персонажа — це не послідовна оповідь, що розгортається в часі, а радше загадка, пазл, для якого, базуючись на гіпотезі, висловленій у назві кожного розділу, слід віднайти втрачені чи навіть зумисно приховані елементи. Персонаж виявляється вміщеним у певний драматургічний простір життя-як-оповіді, що має свої сюжетні закони, які здебільшого не залежать від волі персонажа. У певному сенсі Єрмоленко прагне проникнути по той бік фактів та обставин, пролізти за лаштунки долі цілком конкретних, до того ж усім відомих людей, адже «по цей бік» уже все в принципі відомо, і тут для нас немає нічого цікавого. Він видобуває і демонструє нам внутрішні коліщатка та пружини, що рухають біографії його персонажів. Приміром, про Джакомо Казанову він пише, що ним керує чисте бажання сексуальної насолоди, до якого, на відміну, приміром, від того, як це було в Русо, не домішано жодного остраху чи сорому. Може здатися, що біографії відомих людей під пером (чи то клавіятурою) Єрмоленка перетворюються на якісь пригодницькі, мало не...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі