Ідея школи в подвійній перспективі

Березень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
47 переглядів

Порівняння освітніх систем, що склалися в Україні та в США, показують багато несхожого, навіть протилежного. Проте докладніший розгляд не загальних теорій, а конкретних проблем, що постають перед освітянами й учнями, виявляє більше подібного, ніж відмінного: як забезпечити достатнє фінансування, рівний доступ до якісної освіти, баланс між наукою та потребами ринку, досягти соціялізації учнів як самостійних продуктивних громадян країни, не зашкодивши ані розвиткові особистости, ані єдності держави.

Проблеми в українських й американських науковців-викладачів спільні: брак часу на власну працю, незадоволення низькою платнею та рівнем навчености теперішнього студентства. Частішають випадки списування з інтернету: на CNN розповіли про катастрофічне зростання цього явища навіть в американських середніх школах – і то у Вірджинії, яка славилася джентльменськими угодами серед учнів про неприпустимість шахраювання.

Але спосіб розв’язати вузол проблем в обох країнах шукають по-різному. В Україні їх розглядають у цілості, від початку до кінця, аби створити або принаймні проговорити всеохопну концепцію засобів, які могли би змінити ситуацію, тобто намагаються зрозуміти структуру вузла. В США, де побоювання перед централізованою освітою стримує від надмірних узагальнень, його колупають маленькою шпилькою, поки щось не попуститься. Тому, хоч у пресі дискусія точиться і списи ломляться, зміни та корективи на місцях відбуваються поволі.

Студентські списування з інтернету є тут дуже показовим прикладом. Поки американські науковці й журналісти заходилися вкотре обговорювати занепад моральности й порядности у світі й узгоджувати належну концепцію етики, виникла інтернетна компанія, яка переглядає курсові праці й щонайдовше за два дні знаходить джерела плаґіяту. Практичним американцям той самий інтернет, який постачає матеріял до списування, допомагає також добути докази шахрайства і впевнено виявляти винного. Учень втрачає рік і шанси вчитися в добрій школі. Сподіваюся, втрачає також можливість потрапити на програми наукових обмінів.

США, надолужуючи своє географічне віддалення від історичних центрів освіти й науки, завжди вели перед в обміні студентами – і в приватному, і в державному секторах. Іще 1918 року група науковців-активістів створила приватний Міжнародний інститут освіти, мета якого – сприяти обмінові студентами і професорами. Саме це товариство запровадило нову студентську візу, і тепер активно бореться з пропозиціями обмежити її. Програми наукового обміну спрацьовують у двох напрямках: американці пізнають решту світу та заохочують світ пізнати правдиву Америку. І хоча держава виділяє певний відсоток грошей на проведення цих програм, проте адміністрування та добір кандидатів здійснюють приватні наукові установи на відкритій конкурсній основі, щоб не було прямого втручання уряду в науковий процес.

Проблеми, пов’язані з освітою та вихованням дітей, повсякчас обговорюють науковці, адміністратори, урядовці й загалом громадяни США, але ніхто не наважується офіційно «розв’язати» ці проблеми раз і назавжди. Хоча немає державної політики щодо типу шкільництва та освіти, теми шкільних програм і всіх «шкільних реформ» завжди популярні. Експериментування в навчанні, адміністрації та в освітніх програмах проходять безупинно. Бо в питаннях освіти й того, що треба знати і як здобути те знання – кожен фахівець. А вже коли доходить до доктрин освіти, до предметів та впливів – тут немає меж упевнености у своїх поглядах. Мимоволі, намагаючись узагальнити наше бачення повсякденних, але заразом складних явищ – приміром, як привчати дітей до громадського життя, які етичні норми можна запровадити в школах, щоб не образити чиїхось релігійних поглядів, як говорити про секс, – ми спрощуємо ці явища, тож одразу виникає небезпека звульґаризувати їх цілковито. Особливо, коли йдеться про соціялізацію молодого покоління засобом навчання власної історії. Є загроза штучно знерухомити уявлення, які насправді залежать від певного...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі