І мертві, і живі, й напівнароджені

Липень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
173 переглядів

1.

І стара, й чужа, а проте актуальна тут і тепер теза «В нас немає літератури», не заперечує, зрештою, існування літературного процесу. Важливим його чинником є літературні часописи, покликані до того, щоби, розважаючи публіку, формувати ієрархії й канони, спрямовувати літературний процес.

В Україні літературні часописи начебто і є, одначе говорити про справжній журнальний рух ніби й не випадає, беручи до уваги кількість регулярних часописів, реально присутніх в обігу. Попри їхню партійність (чи поколійнєвість) і регіоналізм відчувається, проте, брак чіткої здиференційованості, що вказує на нерозвинутість літературного поля. Камерність ситуації — ротація одних і тих самих авторів у двох-трьох «іще живих» і актуальних часописах, обережно-дипломатичні стосунки між окремими — основними — виданнями й авторами, відсутність активної взаємодії, а в підсумку — «летаргійний наліт», роблять ці журнали не надто привабливими для читача.Тому часописів нині майже не читають: їх, як зізнається колишній видавець-редактор, а тепер відома мережева оглядачка літературних і спеціалізо-ваних журналів Інна Булкіна, «видавати значно приємніше й цікавіше, аніж читати».

Отож часописи потроху виходять, хоч і невеличкими накладами. Видавців тішить принаймні те, що не треба змагатися за читача: кожен часопис має свою більш-менш сталу, хай мінімальну, референтну групу. Втім, та ж таки недиференційованість журналів — брак спеціалізації, чіткої редакційної позиції, індивіду­ального стилю спричиняє те, що ці читацькі групи великою мірою перетинаються. Малий попит, певно, зумовлює вкрай погану дистрибуцію: якщо не так давно (на початку 90-х) чимало періодичних видань, зокрема «Су­часність», можна було придбати в багатьох книгарнях Києва, то тепер більшість їх видається суто «для внут­рішнього вжитку». Часописи-фантоми «Київ», «Дніпро», «Вітчизна» в роздрібний продаж не надходять і нового читача не шукають; «Сучас­ність» продається у двох, найбільше у трьох книжкових точках Києва. Але й там журнали швидко розхо­дяться — на продаж іде мізерна час­тина накладу. «Сучасність», щоправ­да, як і «Кур’єр Кривбасу», завжди можна передплатити, долучившися до сталої референтної групи; з таки­ми часописами-альманахами, як «Четвер» і «Кальміюс» (ці видання непередплатні), справа складніша.

Але зупинімося докладніше на питанні формату. Чи має рацію вже згадувана Булкіна, стверджуючи, що в нас ніколи й не було часописів на зразок «Нового мира», які, розходя­чись величезними накладами, стано­вили би щось більше, аніж «просто літературні часописи», були б авто­ритетними форумами суспільної думки, і водночас залишалися б ета­лоном літературного часопису? Авжеж має, і навіть більше: «Новый мир» та інші російські «товсту­ни» перетягували частину аудиторії українських журналів, оскільки вхо­дили у загальносоюзний підписний комплект.

Одначе хто заперечить, що укра­їнські часописи все-таки здійсню­вали свою соціальну функцію, яка, за означенням російського соціолога Бориса Дубіна, полягає у підтриму­ванні «зв'язку між різноманітними культуротворчими групами, з одно­го боку, щонайширшими верствами “освіченої публіки”, з другого, й системою влади, “керівництвом краї­ною” як основним партнером (чи суперником) “творчої інтелігенції” в просвічуванні мас, із третього»?

2.

Втім, це було давно; від часу здобут­тя незалежності все поволі змінило­ся. Деідеологізація журналів поєдналася з неспроможністю редакцій ви­робити власну програму, певну ціліс­ну картину світу, і це потягло за со­бою еклектичність вмісту і втрату жур­нального формату, перетворення жур­налів на альманахи. Розанґажування літературних часописів, позбавивши їх основного джерела фінансування, перетворило більшість старих видань на кораблі-потопельники.

На поверхні утримується лише «Сучасність», фінансово переважно завдяки діаспорі. Теперішня попу­лярність часопису — вельми віднос­на — також зумовлюється історич­ними обставинами...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі