Головний біль містера Кучми

Січень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
107 переглядів

1.

За останні роки я не раз дякувала Богові за те, що, будучи науковцем і небайдужим спостерігачем подій в Україні, не є політологом. Адже звичний для західного аналітика підхід – вивчення виборчих систем, партійних програм, груп інтересів, громадської думки та механізмів ухвалення політичних рішень – здебільшого мало придатний на те, щоб пояснити приховані рушії дивного й загадкового світу українського політичного життя, світу, в якому демократи часто недемократичні, бізнесмени не дуже схожі на бізнесменів, а «зелені», здається, просто вибрали не той колір. Для людини, вихованої та навченої на Заході, розбіжність між риторикою та дійсністю, проголошуваною та чинною політикою, іміджем і суттю є такою разючою, що їй важко зрозуміти – а ще важче передбачити – заплутані виверти української політики. Цілковита непрозорість політичного процесу з багатьма потаємними мотивами, приватними інтересами, особистим суперництвом робить українську політику надзвичайно похмурою та непевною справою. Справді, можна лише поспівчувати виборцеві, якого щоразу закликають голосувати за кандидатів, котрих він переважно не знає і з котрими його майже нічого не пов’язує.

Чи можна за таких обставин збагнути «Кучмаґейт», як називають на Заході звинувачення проти президента Кучми у причетності до зникнення незалежного журналіста Георгія Гонгадзе? Здавалось би, через той потік припущень та інсинуацій, що пролився після виступу 28 листопада на засіданні Верховної Ради її колишнього спікера Олександра Мороза, розібратися в цьому винятковому політичному конфлікті, надто з відстані багатьох тисяч кілометрів, майже неможливо. Однак насправді для багатьох західних спостерігачів зрозуміти «Кучмаґейт» набагато легше, ніж, скажімо, президентську виборчу кампанію 1999 року з шерегою «псевдокандидатів» і постійною зміною союзників. Уперше за багато років предмет політичної битви здається зрозумілим, сторони більш-менш визначені, вкрай високі ставки у грі очевидні – навіть для віддаленого й недосвідченого спостерігача. І хоча наслідки конфлікту поки що годі оцінити (на це, можливо, потрібно роки), немає сумніву, що точиться боротьба на смерть. Принаймні одного з двох головних героїв цієї драми у фіналі, схоже, спіткає політична смерть, глибоке публічне приниження й кінець довгої кар’єри – і вже це само по собі є приголомшливим сюжетом.

Тому провідні західні медії висвітлювали «Кучмаґейт» достатньо широко, навіть глибоко, набагато докладніше, ніж будь-яку іншу подію останнього часу в Україні. Він затьмарив те, що за інших обставин стало би міжнародним тріумфом президента Кучми й сенсацією року в Україні: закриття Чорнобильської АЕС. Її остаточно зупинено лише через день після оприлюднення ще одного відеозапису свідчень Миколи Мельниченка зі звинуваченнями проти президента: того самого дня, 15 грудня, організатори акції «Україна без Кучми» влаштували наметовий табір на Майдані Незалежності, й багато хто із журналістів, що прибули до Києва висвітлювати чорнобильську тему, заходився натомість подавати статті про подію, яку Патрік Тилер із «Нью-Йорк Таймс» делікатно назвав «головним болем містера Кучми».

Безумовно, спосіб, у який західна преса описувала заплутану політичну ситуацію довкола зникнення Георгія Гонгадзе, великою мірою зумовлено гонитвою за сенсаційністю. Зловісні заголовки на кшталт «Президент причетний до скандалу довкола безголового трупа» («Індепендент»), «Таємний запис засвідчує причетність керівника держави до справи з безголовим трупом» («Ґардіан») і «У таємничій справі безголового трупа з’являються “київґейтівські” плівки» («Телеграф»; британська преса тут особливо відзначилася) мали на меті привернути увагу широкого загалу читачів, навіть і тих, кого мало або й зовсім не цікавить Україна сама по собі. Предметом уваги багатьох із цих публікацій (окрім патологічно докладного опису понівеченого тіла, знайденого поблизу Таращі) були зовнішні деталі: зникнення редактора, який критично ставився до уряду й...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі