Голодомор із перспективи мистецтва

Квітень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
545 переглядів

Картин про Голодомор, що їх створили в Україні мистці-очевидці, мені не вдалося віднайти. Невідомо, чи зверталися до цієї теми такі визначні українські мистці, як Василь і Федір Кричевські, Михайло Бойчук, Іван Падалка, Василь Седляр, Лев Крамаренко, Анатолій Петрицький і Василь Єрмилов, що були сучасниками цього геноциду. Можливо, їхні праці було знищено або й ніколи не було створено. Принаймні, до нас вони не дійшли. Може, є такі твори у спадщині менш відомих мистців – свідків голоду, але поки що вони не стали загальновідомими.

Чи травма Голодомору була така тяжка, що відбирала можливість відтворити бачене і пережите? Чи сталінський терор був такий жорстокий і страх такий несамовитий, що мистці не наважувалися звернутися до забороненої теми? Факт голоду в Україні в 1932–1933 роках радянська влада заперечувала аж до пізніх 1980-х, тож нічого дивного, що розголос мистецьких творів про Голодомор був можливий тільки поза межами України.

У цій статті я обмежуся розглядом споріднених образів, пов’язаних із колективізацією, у працях Казимира Малевича і зупинюся на вибраних творах образотворчого мистецтва, що його створили поза межами України, в Західній Европі та Південній і Північній Америці, під час голоду і пізніше не тільки очевидці, але також і молодші покоління українських мистців у діяспорі.

В Росії збереглися рисунки та принаймні один малюнок із часів колективізації та Голодомору авторства Казимира Малевича (1878– 1935). Художник світової слави, як знаємо, народився в Києві й виростав в Україні. Від 1904 до 1926 року він працював у Москві та Санкт-Петербурзі – Лєнінграді, де 1915 року проголосив супрематизм, геометричноабстрактний стиль. Коли Малевича почали переслідувати, він повернувся до Києва і в 1928–1930 роках викладав тут у Художньому інституті разом із земляком-українцем Володимиром Татліном.

У пізніх 1920-х роках Малевич відійшов від супрематичних абстрактних композицій і став знову малювати селян. Але це не були потужні, ніби з металу викуті селяни його кубістичного періоду. Це були безликі, відчужені постаті, часто безрукі. Історик мистецтва Дмитро Горбачов у Києві та Жан-Кльод Маркаде у Франції стверджують, що однією з причин повороту до селянської тематики була колективізація та співчуття Малевича долі селян. Малевичева сестра Вікторія, каже Горбачов, жила тоді в Житомирській області, й мистець приїздив до неї з Лєнінграда і був свідком винищування українських селян.

У рисунку кольоровими олівцями «Стояча постать» (1927–933) Малевич замість обличчя намалював хрест. Хрести бачимо також на руках і ногах, що навіває роздуми про мучеництво. Сама поза з піднесеними руками, як в іконах Оранти, є втіленням страждань і молитви.

На рисунку «Три постаті» бачимо безруких селянок, а замість облич Малевич зображає серп і молот, хрест і труну. Дмитро Горбачов назвав цей рисунок словами тогочасної частівки «Де серп і молот, там смерть і голод». Це відважне і сильне зображення збереглося в учениці Малевича Александри Лепорської в Лєнінграді.

На картині «Чоловік біжить» (початок 1930) Малевич намалював безликого чоловіка між мечем і хрестом. Червона частина меча нагадує кров, червоним є хрест угорі. Під мечем між хатами видніє самітній мішок: можливо, символ сконфіскованого зерна.

«Малевич, безсумнівно, був одиноким мистцем, що показав трагічну ситуацію російських селян під час злочинної примусової колективізації», – написав про нього Жан-Кльод Маркаде. Це твердження стосується найперше українських селян та їх масового винищення.

У 1930-х роках деякі українські мистці працювали не тільки поза межами України, але й поза Радянським Союзом, у країнах вільного світу. Найбільше зосередження мистців було в Празі, де існувала Українська Студія Пластичного Мистецтва, яку створив професор Дмитро Антонович. З того часу збереглася в Національному архіві Канади в Отаві графіка його дружини і мисткині Катерини Антонович. У рисунку чорнилом «Голод на Україні» (1933) зображено кістяк смерти з косою, оповитою хвилею. В рисунку-триптиху з гаслом «Поможіть голодним на Україні» Антонович зображає матір і дітей, сумних, але округленьких – типових для її творчости, але непереконливих як образ потерпілих від голоду. Проте обидва графічні зображення свідчать про поінформованість і заанґажованість української громади і мистців у Празі в роки голоду в Україні.

Одну з найдовершеніших картин Голодомору створив Віктор Цимбал ( 1901 – 1968). Він народився 1901 року в селі Ступична на Київщині, в Празі закінчив Українську Студію Пластичного Мистецтва і Державну Високу МистецькоПромислову Школу. 1928 року переїхав до БуеносАйреса в Арґентині. Тут у 1933– 1934 роках він намалював зворушливу картину Голодомору – «Голод 1933». Це символічно-експресивне, а не описовоілюстративне зображення. На тлі небесного простору – зморена голодом мати з дитям у польоті через темні хмари до світлих небес. Композиція перегукується з картинами Вознесіння Ісуса чи Успіння Матері Божої італійських мистців доби Відродження. Виконання експресіоністичне, образ універсальний, не пов’язаний із часом і місцем.

Коли 1936 року картину було виставлено в Буенос-Айресі у відомій ґалереї Мюллєр, відбувалися демонстрації комуністів. Це один із найзахопливіших та досконалих і, мабуть, найдавніших творів на тему Голодомору. Першу його версію, згадувала у друкованих споминах дружина мистця Тетяна Михайлівна Цимбал, створено в 1933–1934 роках (Спогади, Буенос-Айрес, 1984, с. 83– 84). У книжці споминів уміщено світлину з Жалібних Сходин (дату не вказано), що їх зорганізував Цимбал на пам’ять голоду в Україні. Бачимо Цимбала на тлі сцени з рисунком/ малюнком великого формату образу скорботної матері з дитиною в польоті до небес. Олійна версія цієї картини зберігається в Музеї Української Православної Церкви в Південному Бавнд-Бруку у Нью-Джерсі.

Мистці – очевидці Голодомору, які під час Другої світової війни зуміли виїхати на Захід, не бралися за тему голоду і не відтворили пережитого страхіття аж до початків 1950– 1960-х років, коли в діяспорі вшановували річниці голоду. І то це зробили не всі. Наскільки я знаю, нічого не відомо на тему голоду у працях Василя Кричевського, Людмили Морозової чи Миколи Неділка.

Сторінки3

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі