Глухі кути лєнінізму

Листопад 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
94 переглядів

Stephen Hanson. Time and Revolution. Marxism and the Design of Soviet Institutions. – Chapel Hill and London: University of North California Press, 1997.

Коммунизм, террор, человек. Дискуссионные статьи на тему «Черной книги коммунизма». Составители Стефан Кройцберг, Инго Маннтойфель, Александр Штейнингер, Ютта Унзер. – Киев: Оптима, 2001.

Роки, що минули після падіння режимів державного соціалізму, яскраво засвідчили, що «лєнінська спадщина» й далі впливає на вже постлєнінські соціальні, політичні та економічні інституції, а також на цінності та зразки поведінки. І то настільки суттєво, що потреба концептуалізувати та інтерпретувати феномен лєнінських режимів стає нагальною. Тому пильної уваги з боку науковців варта кожна спроба серйозного аналізу лєнінізму.

Стівен Гансон, розглядаючи у монографії «Час та революція: марксизм і побудова радянських інституцій» специфічний вимір існування еліт комуністичних суспільств – їхнє сприйняття та використання поняття часу, застосовує концепцію лєнінізму, яку запропонував його вчитель, професор Університету Каліфорнії в Берклі Кен Джавіт. Вона окреслює лєнінський режим як альтернативну ліберальним режимам спробу вкорінити в суспільстві безособові норми (ключовий елемент модерного соціального порядку за Талкотом Парсонсом). Організаційна новація лєнінізму в політичній площині полягала у синтезі раціональних і харизматичних орієнтирів дії: поєднання цих двох несумісних елементів надало партії статусу безособової харизми, що була характеристикою саме організації, а не еманацією індивідуальних якостей лідера. Тобто лєнінізм, будучи спробою зреалізувати марксистську утопію, стає також алгоритмом знаходження ефективної формули відповіді периферійного, традиційного, переважно селянського суспільства на стан національної залежності. Відповідь лєнінізму як нової політичної форми полягала у поєднанні індивідуального героїзму (харизматичного елементу) з організаційною безособовістю (раціональний вимір). Інституційним виразом такого поєднання стала харизматична безособовість партії.

Розвиваючи далі Веберові теоретичні побудови про панування, Джавіт слушно зауважує, що ключовим моментом успішної реалізації місії харизматика (як індивідуального, так і колективного) є його сумісність із наявним соціокультурним середовищем, яке він покликаний радикально трансформувати. Вебер підкреслював спільні риси, притаманні харизматичній і традиційній орієнтаціям, насамперед спільну для обох типів соціальної організації ворожість до принципу цілераціональності. Проте традиціоналістські риси лєнінської організації мають не стільки змістовний, скільки структурний характер, оскільки внутрішня діяльність партії будувалася на засадах модерної (класової) орієнтації, які заперечували селянську (статусну) орієнтацію у своєму наголосі на індивідуальну відповідальність членів за виконання завдань та на досягнення, на противагу припису, як центральний критерій мобільності й соціального визнання. Партія, також, воліла брати на озброєння не магічну, а раціональну настанову до світу. Незважаючи на наявність фасаду персональної інтимності, члени лєнінської партії швидко переконувалися на власному досвіді в існуванні безособового підґрунтя діяльності партії. Остання сприяла руйнації статусного Gemeinschaft, що спирався на корпоративну ідентичність і створювала ізольованих індивідів, зорієнтованих на безособову систему координат, котра, своєю чергою, стандартизувала їхні дії.

Гансон цілком традиційно вбачає джерела західної раціональної концепції часу в іудаїзмі та християнстві, кульмінацією яких стали протестантська реформація й аскетичний протестантизм із його піднесенням мирської діяльності та абсолютизацією раціональної інтерпретації часу, імплікацією чого стало виникнення інституцій ліберального капіталізму. Ориґінальність лєнінізму полягала тут у його спроможності, зберігаючи харизматичну обіцянку вийти за межі повсякденного часу,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі