Гіркий смак огірка

Листопад 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
100 переглядів

Репліка Олі Гнатюк із приводу моєї публікації у вересневому числі «Критики» дає мені принаймні дві підстави взяти слово ще раз. По-перше, на мою думку, яку я спробую нижче обґрунтувати, деякі висновки Авторки потребують верифікації. Другий аспект стосується обраної стратегії полемізування. Для зручности, за прикладом Авторки, згрупую свої тези в тематичні блоки.

Теорія і практика

Авторка стверджує, що з «непропорційно довгого» вступу рецензії, присвяченого історії теорії перекладу, далі я використав лише одну тезу Антуана Бермана. Її запитання, чи цей вступ був претекстом для викладення подальшого матеріялу як case study, залишається риторичним (Читач домислює: значить, не був). Єдиний теоретичний висновок, який видобуває для себе Авторка з цього вступу, такий: «Людину, яка має перекладацький досвід [Савенець, вочевидь, не має. – А.С.], ці цитати наштовхнули б на думку, що, можливо, розріз поміж теоретичними міркуваннями про переклад і самим перекладом має іманентний характер».

Цілком протилежне відчитання моєї ідеї є похідною фальшивих засновків. Один із них – це «некогерентність» моїх міркувань про Беньяміна, яку я, згідно з твердженням Авторки, не помічаю. Її справді складно помітити, оскільки дві констатації: 1) Беньямін висловлюється на користь очуження в перекладі і 2) цей ідеал у власних перекладах він не втілив – не є некогерентні.

Так, німецький мислитель не зреалізував свого ідеалу перекладу на практиці. Але його намагалися реалізувати інші перекладачі, «зіштовхуючи» одну мову з іншою. Саме на те й потрібна була «історико-теоретична» частина моєї рецензії, щоби продемонструвати: попри наявність певних прикладів розбіжности між теоретичними міркуваннями про переклад і самим перекладом, історія знає й певну кількість прикладів їх синхронности. Так, ця розбіжність є прикрою, частою, нав’язливою – але вона не є неуникною. Іманентний характер натомість має розбіжність між мовами – і цього Оля Гнатюк як перекладачка не заперечить. Приклад Ґаятрі Чакраворті Співак, яка переклала англійською «Граматологію» Дериди, а ще приклади Ловренса Венуті та Станіслава Бараньчака свідчать: розбіжність між теорією та практикою зникає, якщо перекладач є водночас глибоким теоретиком, уважним критиком і послідовно реалізує свою теоретичну візію в перекладацькій справі, долаючи «неприставальність» мов. Підсумовую: згадана розбіжність буває, але її можна уникнути. Інакше для чого служить теорія?

Теорії не існує без теоретиків, практики – без практиків. Перепрошую за банальність, але нею часто грішать розумування молодих дослідників. Неможливо було б навести приклади розбіжности практики й теорії і навпаки – їх гармонії, не назвавши певних імен. Задля цього було названо принаймні кілька «неґативних» прикладів (Беньямін, Зон) і кілька «позитивних» (Гельдерлін, Венуті). За деревами імен Авторка не побачила лісу, оскільки переконана, що молоді дослідники оперують відомими іменами єдино для того, щоб переконати Читача у своїй компетентності, здобути його довіру і збудувати свій авторитет. Список «модних» імен, що їх Авторка вихопила з моєї статті («є тут і Гумбольдт, і Дерида, Дельоз і Ґватарі, Бодлер і Беньямін»), дещо хаотичний. Шарль Бодлер, безперечно, «великим поетом був», але важко збудувати свій авторитет, згадуючи лише, що він є автором книжки, яку хтось перекладав (те саме з Деридою). Із твердженням про «моду» на Беньяміна погоджуся тоді, коли німецького філософа бодай перестануть називати Бенджаміном у більшості згадок, і без того малочисельних. Поспішу запевнити: мені відомо, що Беньямін і Дерида – євреї, а то мені дорікнуть, що я цього не знаю, бо не згадав у статті.

Авторка не випускає можливости зазначити, що я почерпнув міркування про теорію перекладу з власної «студентської» (sic!) роботи, яку вона завдала собі клопоту знайти в інтернеті. Справді почерпнув, але не міркування про теорію, а згадку про...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі