Герої любі та не любі

Квітень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
44 переглядів

Існує усталена думка, що Михайло Грушевський, змальовуючи свої персонажі, дотримувався, як це й належить історикові-позитивісту, принципу соціального детермінізму, тобто визнавав причинну зумовленість людської діяльності законами еволюційного, поступального розвитку суспільства, в плині якого воно висуває на поверхню активних індивідів, здатних найповніше виразити інтереси своєї епохи чи середовища. Прообразом цього принципу, як відомо, стала ще Геґелева теза про втілення в партикулярних цілях великих історичних постатей саморозвитку світового духу, органами діяння якого і є яскраві індивіди – «герої». Позитивістська доктрина, обґрунтувавши ідею вторинності «людського особистого» в незалежному від людини еволюційному «ході перетворень» (Конт), який здійснюється через «наростання числа наслідків, породжуваних будь-яким новим чинником, що діє в суспільстві» (Спенсер), не залишала місця для романтичного месіанізму геґелівського «героя», віднині приреченого бути всього лиш виразником об’єктивних закономірностей історичного процесу. З іншого боку, ідеї етичного соціалізму, засвоєні романтично-позитивістською («народницькою») українською історіографією середини – другої половини століття, вивели на кін історії соціальні низи («народну масу») як головного збудника історичного поступу. На їхньому тлі конкретні особистості теж могли здобувати вирішальний голос на тих чи інших відтинках історії, але хіба в тому випадку, коли їхні цілі збігалися з еманацією політичного виміру історії – «жаданням мас». Відтак, поле активності героя-індивіда бачилося суттєво обмеженим, та й, власне, «героєм» він ставав лише опосередковано, як виразник інтересів маси. Врешті, особисте захоплення Грушевського соціологічними теоріями початку століття з їхнім наголосом на соціальних явищах як джерелі нормативної поведінки людини минулого мусило поглибити байдужість «історика-соціолога» (як Грушевський сам себе називав) до індивідуальних порухів та особистісних феноменів історії.

Омелян Пріцак, аналізуючи в передмові до репринтного київського видання «Історії України-Руси» зміст трьох базових понять («народ/держава/герой в історії»), що ними послугувався Грушевський у своїй візії минулого, проникливо відзначив, що їх тлумачення запозичене з трьох надто неоднорідних філософських систем: метафізично-романтичної («народ»), анархістсько-соціалістичної («держава»), позитивістської («герой в історії»). Мета цієї статті – поставити під сумнів «чистоту» позитивістських переконань ученого щодо останнього поняття з цієї трійки на прикладах із тексту «Історії України-Руси». На відміну від коротких розвідок, ця праця добре надається на такий експеримент. Оперуючи безмежною масою подієвого матеріалу, її автор перестає контролювати стилістику власних формулювань. З’являються характерні лексичні штампи, і їх повторюваність у змалюванні тих чи інших персонажів дозволяє згрупувати образи згадуваних Грушевським героїв відповідно до підсвідомих симпатій та антипатій автора. А ці останні, як я далі спробую показати, далеко не завжди збігалися з концептуальною, позитивістськи-народницькою програмою всього твору, найповніше задекларованою в таких програмових ремарках, як вступи й прикінцеві зауваги до окремих томів, розділів тощо.

Дещо забігаючи наперед, мушу пояснити, чому акцентовані лексичні штампи у поданих Грушевським характеристиках (до речі, дуже зручних для дослідження, бо однотипних) викликають особливий інтерес в аспекті, що нас зараз цікавить. Для цього треба коротко звернутися до тих течій історіософської думки другої половини XIX – початку XX століть, які інакше, ніж позитивізм, тлумачили роль особи в історії, бо саме з ними вочевидь перегукується лексичний арсенал персональних характеристик «Історії України-Руси». Щоправда, без поглибленого дослідження неможливо припускати з певністю, що вони були навіяні безпосереднім читанням відповідних праць, наприклад, представників напряму «філософії життя» (Ніцше, Дільтея, Берґсона та інших), котрі...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі