Геополітика в українській літературі

Грудень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
26 переглядів

Для тих, хто мав би шукати ключа до українських проблем – від політичних до культурних і наукових – гасло «Україна між Сходом і Заходом», ще й тлумачене в самому тільки політичному сенсі, надто часто стало правити за своєрідну відмичку. Надуживання цього, без сумніву, істинного твердження за останні роки знецінило, щоб не сказати збаналізувало його зміст.

Розгляд літератури в політичних категоріях викликає неґативні асоціації з тими часами, коли репресивний апарат у проєвропейській орієнтації митця убачав злочин. В незалежній Україні про становище творців у тоталітарній державі говорилося й писалося багато, але мартирологічно-патріотичний тон таких публікацій знеохотив до цієї теми раніше, ніж її було достатньо опрацьовано. Для багатьох читачів застосування до літератури політичних категорій стало анахронізмом. А тимчасом механізми, які породжують політичні поділи, збереглися навіть після того, як змінився політичний зміст. І питання про орієнтацію української культури та її місце в Європі все ще є однією з розмежувальних ліній.

Через брак самостійності, «буття між» (між двома великими культурними формаціями, а також між потужними державами) проблема культурного самоототожнення найчастіше набувала політичного та ідеологічного звучання. Вперше проблема прозахідної чи просхідної орієнтації української культури постала за часів Берестейської унії. XVIII століття, час, коли після поразки Мазепи українські землі остаточно опинилися під російським пануванням, був періодом занепаду української культури. Перша половина XIX століття була часом драматичного вибору, що його Юрій Луцький символічно окреслив – «між Гоголем і Шевченком»: між культурою імперії та рідною культурою. Не менш виразно дві протилежні орієнтації означилися в змаганні між двома концепціями української літератури: чи бути їй літературою для внутрішнього («хатнього») вжитку, а чи вповні європейською. Один із героїв Пантелеймона Куліша, речника цієї другої концепції, проголошує характерні слова: «Українці – чув я це не раз від етнографів і до сьогодні їм вірю, – лежать головою до Європи, а ногами до Азії».

У другій половині XIX століття утвердилася характерна для позитивізму концепція літератури як знаряддя, що служить просвіті народу й формуванню національної свідомості, і це великою мірою спровадило літературу до підрядної ролі. Модерністичний перелом поставив українських творців перед необхідністю переглянути концепцію «самобутньої» культури. Творчість Лесі Українки – живе віддзеркалення цього. Дуже жвавий відгук здобув заклик Миколи Вороного до європеїзації української літератури, підтриманий літературною групою «Молода Муза» та «хатянами».

Чверть століття пізніше цю проблему надзвичайно гостро поставив Микола Хвильовий. Його запитання «Камо грядеши?» та менш завуальоване «Європа чи “Просвіта”?» були не тільки атакою на «пролетарську літературу»: йшлося про місце української культури в Європі. Навіть далекі від політики київські неокласики стали союзниками Хвильового. А коли публіцист указав ще й стратегію: «Геть від Москви, всі вікна на Європу», – мусив втрутитися навіть Сталін. «В той час як західноєвропейські пролетарі та їхні комуністичні партії повні симпатій до “Москви”, до цієї цитаделі міжнародного революційного руху і ленінізму, – обурено писав він у листі до Лазаря Кагановича, – український комуніст Хвильовий не має сказати на користь “Москви” нічого іншого, крім як закликати українських діячів тікати від “Москви” “якнайшвидше”». І дав вказівку боротися «з крайностями Хвильового в рядах комуністів». Її було виконано: ніколи перед тим репресії щодо української культури не набирали такого розмаху. Адже треба пам’ятати, що натоді будь-які, навіть найабстрактніші заклики до проєвропейської орієнтації звучали настільки радикально, що їх сприймали як замах на саму революцію. «Теорія, критика, поезія, проза, інтимні записи – все мало на собі печать зневаги і підозріливості щодо Європи й часто межувало з неприкритою ненавистю», –...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі