Газова атака на демократію

Квітень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
97 переглядів

2006 рік розпочався для України драматично. Четвертого січня Київ та Москва підписали угоду, що поклала край їхній дедалі гострішій газовій суперечці та відновила російське постачання газу до України й Европи. За якийсь тиждень, десятого січня, Верховна Рада ухвалила відправити у відставку уряд Юрія Єханурова начебто за те, що той погодився на невигідні газові домовленості. Віктор Ющенко, своєю чергою, назвав рішення неконституційним і постановив залишити теперішній уряд чинним до парламентських виборів 26 березня.

Газовий вибух

Сварка щодо постачань російського газу до України назрівала впродовж 2005 року. Влітку 2004 року Росія, щоби переважити терези на користь любого їй кандидата на президентських виборах в Україні, погодилася була на незвичайно низьку ціну за свій газ: 50 американських доларів за тисячу кубометрів. Але в самопроголошену російську сферу впливу вторглася демократія: Віктор Янукович вибори програв, і Росія, напозір втративши Україну, мусила продавати їй газ за безглуздо низьку ціну, яку встановлювала лише для васалів на кшталт Білорусі. Не дивно, що підконтрольний державі російський газовий монополіст Ґазпром вимагав її збільшити. Не дивно й те, що новий український помаранчевий уряд наполягав на збереженні вигідних Україні умов контракту 2004 року.

На середину грудня 2005 року, не бачачи перспектив на перегляд угоди, Ґазпром підвищив ставки й повідомив, що коли Україна не прийме збільшення ціни вп’ятеро, Ґазпром від 1 січня припинить постачати їй газ. Ющенко відмовився, наголосивши, що єдиним справедливим та економічно незбитковим виходом із ситуації є поступове збільшення ціни впродовж кількох років. Ґазпром проіґнорував його арґументи, і в перший день нового року зменшив, як обіцяв, подачу газу. Втім, крики протесту через брак газу в Европі швидко змусили його відступити. А невдовзі Київ та Москва повідомили про угоду, що подвоювала ціну на газ і підвищувала плату за український транзит.

Хоча угоду спочатку вітали як прорив, що на п’ять років стабілізує ціни за газ і плату за транзит між Україною та Росією, невдовзі виявилося, що у ній повно дірок.

Насамперед, важко було знайти раціональну економічну причину залучення до угоди РосУкрЕнерго як єдиного постачальника газу Україні, а відтак позбутися підозр, що одинока роль цієї сумнівної компанії – збагачувати скорумпованих російських олігархів. Монопольний статус підконтрольного Росії посередника, як видавалося, робив Україну заручницею злочинної схеми.

Далі те, що спочатку рекламувалося як п’ятирічна домовленість про постачання Україні газу за ціною 95 доларів за тисячу кубометрів, виявилося піврічною угодою. Це не лише віщувало поновлення російсько-української газової суперечки в червні 2006 року, але й додавало козирів внутрішнім критикам українського уряду. Як можна було, запитували вони, узгоджувати ціну на газ на пів року, водночас усталюючи транзитну плату на п’ять років? Український уряд, природно, доводив, що ця домовленість була найкращою, на яку він був спроможний.

Ситуація погіршилася ще більше, коли 2 лютого Нафтогаз України підписав угоду з РосУкрЕнерго, засновуючи спільне підприємство, назване УкрГазЕнерго. Погано було вже те, що українські посадовці безтурботно об’єднали зусилля з потенційно злочинним почином, але вони ще й домовилися зробити РосУкрЕнерго ексклюзивним постачальником центральноазійського газу Україні загалом та її промисловості зокрема. Оскільки Нафтогаз України тепер отримував менш вигідний споживацький ринок, зростання його боргів видавалося неминучим, як і зниження здатности утримувати труби, що перетинають територію України вздовж і впоперек. Так, наче цього було замало, Україна на додачу згодилася заморозити транзитну плату не на п’ять років, як передбачав договір від четвертого січня, а на тридцять. Важко було уникнути висновку, що українські посадовці – а надто міністр палива та енергетики Іван Плачков та голова Нафтогазу Олексій...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі