Гакерська журналістика – нова медійна утопія?

Жовтень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1056 переглядів

 

 

Sylvain Parasie. «Le journalisme “hacker”. Une nouvelle utopie pour la presse?», La Vie des idées, 21 червня 2011 року. Переклала з французької Ірина Славінська.

Цe дослідження підтримала Національна дослідницька аґенція в межах проєкту BASICOM (інформаційні бази та співпраця між соціяльними світами).

 

У Нью-Йорку, Чикаґо, Лондоні, Гельсинкі чи Буенос-Айресі реґулярно зустрічаються – переважно у «своїх» барах або конференц-залах – сотні осіб: студентів, журналістів, програмістів, керівників веб-проєктів. Свої неформальні зустрічі вони називають гаксо-гакерськими («hacks/hackers»). «Hacks» означає журналістів, а «hackers» – одержимих комп’ютерами (а не софтових піратів, у первісному значенні). Організатори цієї мережі прагнуть поєднати світ журналістики зі світом комп’ютерів, трансформувати і навіть «перезапустити» власне журналістику: на зустрічах вони презентують аплікації, розроблені для новинних сайтів, учать користуватися мовами програмування – а чи просто зводять між собою журналістів і програмістів.

Безперечно, протягом останніх років зв’язок світу преси та світу інформаційних технологій зміцнів. Про це свідчить, наприклад, розквіт сайтів, що їх створили програмісти, які самі до світу традиційної преси не належать, натомість в інформаційному світі присутні. Французи, безперечно, найбільше чули про сайт Wikileaks, де оприлюднено гучні документи про Ґвантанамо, війни, які веде Америка, та міжнародну дипломатію. Інший приклад – французький сайт Owni.fr, хоча набагато більше таких сайтів у Північній Америці (ProPublica, Politifact). Про цей процес свідчить і поява в редакціях найбільших газет нових фахівців, які позиціонують себе і як журналісти, і як програмісти. Прикладами є Ерон Пілгофер із «New York Times», Саймон Роджерс із «Guardian» і Браян Боєр із «Chicago Tribune». Вони творять новий для журналістики продукт у вигляді віртуальної бази даних, карт або інтерактивної анімації.

В ієрархії журналістської продукції доробок цих нових журналістів посідає марґінальне місце – особливо це помітно у Франції, де у найбільші газети такого роду публікації не потрапляють. Новий продукт привертає увагу лише обмеженої авдиторії. Сьогодні розвиток мережевої інформації асоціюють радше зі списуванням одних журналістів у інших, із занепадом журналістики розслідувань, зі створенням «web-метрик» і стандартизацією новин в онлайні. Відтак чи не доречно осмислити появу нових практик як демократизацію роботи журналіста? Дослідження в США та Франції показали, що нові зв’язки між світом ІТ та світом журналістики створили простір колективного експерименту та пошуку відповіді на запитання про роль сучасного журналіста в демократичному суспільстві.

Чому програмісти зацікавилися пресою?

Чому всі вони – програмісти-самоуки, веб-підприємці, менеджери веб-проєктів, програмісти, залучені до спільноти вільного програмового забезпечення та поборники open data – зацікавилися журналістикою, зацікавилися попри те, що економічне становище преси (та й не тільки преси) більш аніж хистке? Перша причина: цінності. Попри несхожість кар’єр і компетентностей, усі вони переважно долучаються до культури «hacker». Тобто їх вабить ІТ, і програмування є для них способом самовираження. Ця культура виникла й окреслилась одночасно з розквітом персональних комп’ютерів у 1980-х. Важливими та значущими для неї є свобода інформації та знань, а також усесвітній вільний доступ до технологій. Ця культура ніколи не обмежувалася вузьким простором професійного світу – навпаки, вона є частиною суспільного руху, що прагне змінити інституції та соціяльні зв’язки. В цьому контексті стає зрозуміло, чому цих людей зацікавила преса – це ж одна з фундаментальних інституцій творення та поширення інформації...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі