Філософія довіри до сумніву

Серпень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1849 переглядів

Джон Дарем Пітерс, Слова на вітрі: історія ідеї комунікації, Київ: Видавничий дім «КМ Академія», 2004.

Скот Леш, Соціологія постмодернізму, Львів: Кальварія, 2003.

Л. М. Газнюк, Філософські етюди екзистенціально-соматичного буття, Київ: ПАРАПАН, 2008.

М. М. Розумний, «Філософія суспільної дії», Практична філософія, 2009, №1, с. 89–98.

Ю. А. Мелков, «Практическая философия как идеальность повседневности», Практична філософія, 2009, №1, с. 80–88.

Філософія від самого її виникнення є тим ключем, який відкриває людині проблематичність її буття, який є і даром запитування, і приреченістю на нескінченне помноження відповідей. Нині живемо у світі, де відповідей, здається, набагато більше, ніж потреби запитувати. І здатність філософії дати відповідь на запити дедалі частіше не беруть до уваги. Або навпаки – вимагають від філософії однозначних відповідей, а це неможливо з її природи. І це в жодному разі не означає, що філософія у своєму абстрактному мисленні втрачає зв’язок із конкретними речами (якщо, звісно, ми не почнемо розглядати конкретність у максимально вузькому та спрощеному вигляді). Філософія відкриває можливості розуміти й конкретне, й абстрактне. Проте бачимо нині розчарування у ній як у перспективі осмислення. Філософ як експерт не настільки бажаний, як інші науковці. Його поява серед тих, хто тримає нитки духовно-інформаційної влади, – радше виняток, ніж правило. Є в тому і свій позитив: якби було інакше, розвиткові філософії це навряд чи пішло б на користь.

У сучасному світі варто говорити про потребу повернути довіру до філософії. Фундаментальна недовіра пронизує весь світ існування людини, вона стає вирішальною у міжособистісних стосунках, у ціннісних орієнтаціях, у мистецтві та політиці, у бізнесових відносинах, у науці. XX століття ніби накопичувало критичну масу недовіри, щоб на початку XXI-го структурувати світ, де вона пронизуватиме все. Ми звикли шукати неправду, заздалегідь покладаючи її як метафізичний принцип, котрий пронизує світ людський і світ поза людиною. Ми шукаємо шпарину, яка унаочнить для нас ошуканство, підміну, де проявиться фальш, підробка; ми ніби шкрябаємо нігтем золоту монету, силкуючися здерти з неї лише тонкий шар позолоти. Проте якщо в усіх інших випадках недостатність довіри не так разюче проявляє свій деструктивний потенціял, то у філософії вона одразу вказує: разом із втратою довіри ми вступаємо в горизонти, структуровані тотальним самозапереченням. Недовіра до філософії – це і мітка недовіри її до самої себе.

І перед нами постають два питання: чи відбулася її втрата і чи було ставлення до філософії взагалі колись довірливим? Проте нам хотілось би поставити й третє питання: чи може нині філософія довіряти сама собі? Корінь утрати довіри до філософії якраз і варто шукати в тому, що вона виявилася симптомом фундаментального поширення недовіри людини до самої себе та до інших. Намагаючись бути об’єктивною, філософія завжди має своєрідні «береги», на яких суб’єкт залишає слід, і недовіра, і довіра до філософії проростає на границі, де він починається. Перед нею завжди постає проблема: до якого ступеня може проявлятися цей слід, щоби висловлювання філософа залишалися гідними довіри. Мабуть, це є найважчим питанням: бути об’єктивним чи зберігати видимим слід суб’єктивности для того, щоб тобі довіряли. Від самого виникнення філософії й до сьогодні накопичилися тисячі спроб дати точну відповідь, виміряти залишок суб’єктивности, дійти граничної правдивої об’єктивности, проте філософія, котрій довіряли, завжди була хиткою гойдалкою.

Та навіть повідомляючи про те, що недовіра до філософії пов’язана із фундаментальною недовірою, ми повинні бути дуже обережними у будь-якій спробі встановити пряму залежність між філософією та вимогами сучасности. Філософія може відгукуватися на певні події, проте вона не може бути занадто сучасною. Почасти саме надмірне підкреслювання відповідности або...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі