Фатальна амбівалентність

Травень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1693 переглядів

Присвячується Ірині Шатохіній та Григорієві Грабовичу

У моїй дослідницькій практиці був досвід роботи з різновидом архівних документів, сформованих як чекістська справа-формуляр. Це попросту концентровані інформації різного характеру, акумульований «компромат» на людину, за якою працівники комуністичної спецслужби пильнували довгий або короткий час, «намічаючи» її для якихось наступних дій: арешту, знищення, використання проти інших тощо. Повідомлення інформаторів, аґентурні донесення, робочі зведення, спецповідомлення та багато інших матеріялів – неодмінне «меню» будь-якої справи-формуляру.

Пам’ятаю своє здивування, коли ще на початку 1990 років я вперше знайомився з такою справою, заведеною на Миколу Хвильового. (Довгі роки її зберігали подалі від людських очей у КҐБ УРСР, а нині вона перебуває в Галузевому державному архіві Служби безпеки України.) Існування чекістської справи на одіозного для більшовиків Михайла Грушевського видавалося цілком логічним: вони мали всі підстави не довіряти своєму колишньому політичному супротивникові. Проте хай значно менша обсягом (всього один том проти восьми томів на Грушевського) справа-формуляр члена більшовицької партії з 1919 року, який нібито (подейкували) встиг навіть послужити у ЧК (дехто й нині це повторює, хоча жодного документального підтвердження немає), виглядала дивно. Виходить, і цього «пролетарського письменника», який у травні 1933 року завершив свою передсмертну записку (оприлюднену аж за часів ґорбачовської «перебудови») заздоровницею на чeсть компартії, чекісти для чогось «намітили». Справу-формуляр вони завели на нього 1930 року, але симптоматично, що вона містить іще раніші документи, тобто у полі зору ҐПУ він опинився давно. Аналізуючи те, що вже надрукували чи мали друкувати тогочасні письменники, чекісти, зрозуміло, збирали інформації і про авторів цих публікацій. І Хвильовий, кажучи жарґоном чекістів, проходив у них «по окраске учета» як «націонал-шовініст».

Проте 1930 року чекістський інтерес до цієї яскравої особи вступив у нову фазу: стеження за ним набуло тотального характеру. За чекістськими канонами того, за ким стежили, слід було «замаркувати», він повинен був мати «кличку», псевдонім. І знаєте, яке псевдо вигадали Хвильовому? «Вальдшнеп». Найвірогідніше, через те, що письменник був пристрастним мисливцем.

На початку 1990-х років через не залежні від мене обставини ретельно попрацювати з цією справою мені не вдалося. Тепер трапилися нові спонуки – робота над документальним фільмом про Хвильового, до якої у 2008–2009 роках мене залучила режисер із Першого національного телеканалу Ірина Шатохіна, а також цінна публікація про Хвильового професора Григорія Грабовича (див. його «Тексти і маски», с. 237–257).

Аналізуючи Грабовичеву статтю, працюючи над фільмом, у якому мені випали ролі співавтора сценарію, консультанта й наратора, не раз перечитуючи справу-формуляр, я переконався, що ключовою причиною кривавого «гепенінґу», що його сам собі влаштував Хвильовий 13 травня 1933 року, була його постійна внутрішня амбівалентність, психологічний розлам, гра, що її спробував вести письменник із системою та (зрештою) із самим собою. Ця гра виявилася фатальною. Він мав себе за романтика. Проте його романтизм увійшов у конфлікт із неромантичним часом. Нова економічна політика пригасила революційний запал у тих, хто його мав. Кристалізація сталінської диктатури вимагала від учорашніх «борців за народну справу» переродження у слухняних бюрократів. Становлення ідеологічного та політичного монізму, утвердження «єдиної та неподільної» більшовицької, червоної, але таки імперії, девальвувало декларації про національне відродження навіть в обмежених рамках офіційної політики «коренізації». Розуміння цих тоді далеко не всім зрозумілих тенденцій і небажання перетворюватися на знаряддя омани періодично «...

Про автора

Долучіться до дискусії! (1)

Зображення користувача Anastasiya Kovalyova.
Anastasiya Kovalyova 10 серпня 2017 року, 12:15

У Хвильового був роман Вальдшнепи, написаний ще у 1927, до того, як йому НКВС дали псевдонім.
http://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=666

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі