Фашизм ізсередини

Червень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
61 переглядів

Після падіння комунізму в Росії несподівано для багатьох постала проблема визначення того, що таке фашизм. Виникли численні організації, котрі послуговуються символами, що їх у Росії традиційно вважають фашистськими, а публіцисти заговорили про фашистські тенденції в ідеології панівної еліти.

Можна відмовитися від уживання терміна «фашизм» і на означення здебільшого нових явищ шукати нового слова. Перевага такого підходу в тому, що термін «фашизм» часто-густо використовують, аби локалізувати феномен, применшити його значення, подати відповідні тенденції як щось марґінальне. Адже історично «фашизм» насамперед – позначка саме марґінальних угруповань у повоєнній Італії та Німеччині, угруповань, які лише прагнули влади (назвімо це «мікрофашизм»). У другу чергу – це правлячий тоталітарний режим, який намагається насаджувати однодумність, розширювати «життєвий простір» нації, розв’язувати «расову проблему», підпорядковувати особу державі, маніпулювати демократичними та правовими інститутами в ім’я ідеалів національної злютованости, порядку, безпеки та процвітання («макрофашизм»).

Псевдодемократичні тенденції можна позначувати у найрізноманітніший спосіб. Якщо нам ідеться про специфіку тоталітаризму в певній країні, на перший план виходять відмінності фашизму від нацизму чи фаланґізму, сталінізму від брєжнєвізму тощо. У цьому сенсі інтелектуально коректнішим було б сказати, що в сучасній Росії склався режим «путінізму», і відтак з’ясовувати його властивості.

І все ж таки маємо одну важливу причину вживати саме термін «фашизм» як узагальнювальне поняття. Річ у тім, що в Росії цей термін уже активно застосовує урядова або наближена до урядової пропаґанда. «Фашизм», «екстремізм», «радикалізм», «тероризм», – будь-який термін, що ним у демократичному суспільстві позначають антидемократичні тенденції, в антидемократичному суспільстві конче буде використано на позначення супротивника, себто демократії. Злодій кричить: «Тримай злодія!»

Така пропаґанда не надто вже й дієва. Західні демократії підтримали сталінізм у зіткненні з гітлеризмом (комунізм у боротьбі з фашизмом), але, на щастя, зовсім не беззастережно, не вповні, й за першої нагоди свою підтримку анулювали.

А от усередині антидемократичного суспільства влада здатна куди успішніше закликати до полювання на ворогів демократії. Потрібна неабияка інтелектуальна й особиста мужність, аби усвідомити, що фашизм може бути не просто марґінальним явищем, а марґінальним явищем, потай підтримуваним владою. Та ще більшої чесности вимагає визнання того факту, що влада не тільки підтримує фашистів-марґіналів, але й сама за своєю суттю є фашистською. Бо ж годі «антифашистський» рух має не апелювати до правоохоронних органів та уряду, а ставати в опозицію і до тих органів, і до того уряду, який формально оголошує себе активним поборювачем фашизму.

У Росії панівна еліта, тавруючи своїх ворогів, щораз охочіше вживає термін «фашизм», – либонь, уже частіше від «комунізму», хоча поки що не так широко, як «тероризм». Узагалі-то можна погодитися з тим, щоби влада відстежувала фашистські тенденції в суспільстві, але тільки за умови, що суспільство поводитиметься симетрично й відстежуватиме фашистські (та й терористичні заразом) тенденції в діях правлячого прошарку. Презумпція невинности тут не чинна, прецінь ми говоримо не про слабку особу, а про потужний соціяльний інститут, сама сила якого спокушає його застосувати свою потугу не за призначенням. Тому для суспільства тут краще бути надміру пильним, аніж надміру довірливим, надто коли йдеться не взагалі про сильну владу, а про панівну еліту посткомуністичної Росії, яку складають переважно люди з комуністичним минулим.

З цього погляду тривожним симптомом є те, що протягом останніх років влада активно відживлює антифашистську демагогію совєтського періоду. Варто згадати, як совєтський режим від початку й аж до кризи 1990 року послуговувався антифашистською пропаґандою задля власної леґітимізації. Сама тільки...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі