Фантомні болі Москви

Березень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
55 переглядів

Беручи до уваги неабияку втягненість в українську президентську кампанiю не тiльки росiйської влади, але й (значною мірою внаслідок владних пiярзусиль) усього росiйського суспiльства, котре продемонструвало вельми високий рiвень невиправданих очiкувань, можна стверджувати, що під час Помаранчевої революцiї Росiя пережила велике потрясiння, яке унаочнила злива щонайменше неполіткоректних коментарів і з боку ЗМI, і з боку політиків.

Останнi рубежi

На початку минулого року присутність України в росiйському дискурсi була позначена тональністю тривожного очiкування. З одного боку, її «багатовекторна» зовнiшня полiтика спричинилася до вироблення прагматичної лiнiї у вiдповiдь: панувала теза про те, що Росiя має вибудовувати з Україною стосунки, керуючися власними економiчними iнтересами, й не надавати їй газових чи iнших преференцiй в обмiн на скороминущу полiтичну лояльнiсть, яку завтра все одно заступить демонстрація лояльности в iншому напрямку. Iдеологiчно цю лiнiю у вiдповiдь добре описує проєкт «лiберальної iмперiї», що його в перебiгу парламентської кампанiї 2003 року запропонував Анатолiй Чубайс. Проте саме ця назва не прижилась, i замiсть неї використали iдеологiчно нейтральне поняття «єдиного економiчного простору». А що «лiбералiзм» росiйське керiвництво розумiє винятково в економiчному сенсi, натомість «єдиний простiр» – в iмперському, то Чубайсiв варiянт слiд визнати за чеснiший.

З другого боку, пiсля «революцiї троянд» у Грузiї, яка посилила в колишньої iмперiї фантомний бiль уже давно ампутованої кiнцiвки та довела безпідставність сподівань на економiчну прагматичність, майбутнi вибори в Українi поставали просто-таки в апокалiптичному свiтлi.

На зламi 2003–2004 рокiв коментарi переважно зводилися до того, що Росiя не повинна дозволити «Заходові» (США й ЕС), який уже вiдiбрав у неї Грузiю, поширити свiй вплив i далi в СНД. Часопис «Эксперт», пiдбиваючи на початку 2004 року невтiшнi пiдсумки торішніх пошукiв свого мiсця у свiтi, що їх провадила Росiя, оголосив чільним завданням на поточний рік «осмислення своєї нової ролi на постсовєтському просторi, котрого Росiя просто не має права втратити» («Эксперт», 12.01.2004). Загалом цей висновок скидався на гасло «вiдступати нікуди – позаду Москва». За головного ворога поставали США, і Вячеслав Iґрунов висновував, що «поле найзапеклiшої боротьби мiж РФ та США на постсовєтському просторi – Україна» («Независимая газета», 26.12.2003).

Утiм, лiберали не погоджувалися з отакими iнтерпретацiями в дусi холодної вiйни. Примiром, Алєксєй Малашенко, член наукової ради московського Центру Карнеґi, зазначав, що революцiя в Грузiї вiдбулася, бо тамтешня влада сфальсифiкувала результати виборiв, а отже, програв Шеварднадзе, а не Росiя («Независимая газета», 22.12.2003).

Як засвідчив минулий 2004 рiк, росiйське керiвництво вирiшило, що в українському питанні вiдступати таки справді нікуди: проєкт «вибори президента України» за тривалiстю, iнтенсивнiстю і докладеними зусиллями виявився найґрандiознiшим зовнішньополітичним «заходом» цілого путiнського перiоду.

Росiйсько-українськi вибори

Найцiкавiше, що українська полiтика Росії насправдi обернулася не так на битву за Київ, як на битву пiд Москвою, позаяк зовнiшньополiтичний курс обслуговував радше внутрiшньополiтичний фронт, анiж російські iнтереси в Українi. Для України це була, далебі, загруба робота, адже тут, на вiдмiну вiд Росiї, збереглося конкурентне полiтичне поле.

Офiцiйна російська пропаґанда пiв року використовувала в найбезсоромнiший спосiб Кучму та Януковича, аби продемонструвати зростання впливу Росiї на постсовєтському просторi та відживити казочку про «єднiсть братнiх народiв» i стирання будь-яких бар’єрiв мiж ними, зокрема й державного кордону.

Росiйському електоратовi це, ясна річ, подобалося. Згiдно з проведеними в жовтнi 2004 року дослiдженнями «Левада-центру», 42% росiян були...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі