Европа – «віртуальна» та «інша»

Жовтень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
47 переглядів

Хронологічні рамки моєї теми – чотири з половиною десятиріччя повоєнної історії до падіння соціялістичного блоку та започаткованих цим інтеґраційних процесів у масштабах Европи, котрі викликали і дотепер викликають різні за типом відрухи в політичних і культурних еліт східноевропейських (чи, за іншою термінологією, центральноевропейських) країн. Напозір, предмета для розмови про глобалізацію тут ніби немає. Її ідея у суспільних науках Заходу, у публіцистиці, мас-медіях постала на межі 1980–1990-х років, що, з-поміж іншого, якраз і було зумовлено східноевропейськими революціями, об’єднанням Німеччини, розпадом СССР і виниклим тоді у багатьох відчуттям «світу без кордонів» і «життя без ворога». З іншого боку, через залізну завісу, яка розділяла перед тим Европу, попередня фаза европейської глобалізації (чи то протоглобалізація) у вигляді «американізації», що її Толкот Парсонс уважав головним напрямком розвитку повоєнної Західної Европи, також загалом мало зачепила інтелектуальні кола країн-сателітів СССР: це стосується і позитивних орієнтацій на США, і неґативного відштовхування від них (про демонстративний сервілізм щодо совєтської влади, офіційного ідеологічного та загальнополітичного курсу тут не йдеться). Словом, видається, нібито феномен глобалізації, сама її ідея та відповідні напрацювання західної науки і публіцистичної риторики, якщо й набули актуальности для освічених кіл Східної Европи, то вже дуже пізно, лише наприкінці дев’яностих. Утім, я сподіваюся довести, що це не зовсім так.

Глобалізація та модернізація

Якщо йти за теоретиками глобалізації, треба наголошувати в її процесах цільові та інструментальні сторони поведінки людей, груп, спільнот, комунікаційні й організаційні моменти їхньої діяльности – динаміку соціяльної та культурної мобільности, територіяльних пересувань, потоків інформації, що вільно перетинають географічні, політичні, соціяльні кордони, керовані лише універсальними правовими настановами та узагальненими засобами обміну. Мене в усіх отих випадках цікавить процес модернізації, і то по завершенні й осмисленні певної його фази – коли у низці чільних країн розбудовано стале демократичне та ринкове, масове чи то «модерне» суспільство і, з огляду на це, сказати б, завершено або вичерпано ту, гранично напружену в ціннісному плані програму культури, яка викшталтовувалася та розвивалася в Европі від кінця XVIIІ – початку XIX століття аж до, приблизно, середини XX століття. Поява нових рівнів інституційної організації суспільства та нових технічних засобів кумуляції, передачі, репрезентації відповідних значень і зразків, передусім зразків цілеінструментальної, раціональної дії (себто переведення певних соціяльних функцій і форм взаємодії, що були прерогативою неформальних інститутів, малих груп, партикуляристських, «ґемайншафтних» спільнот, властивістю приватного, родинного життя, на рівень масових «великих» систем, транснаціональних організацій, усесвітніх мереж комунікації тощо), наскільки можна судити, насамперед і зафіксовано у пов’язаних поняттях «глобалізація», «гомогенізація», «уніфікація», «централізація».

У соціяльному плані поняття «модернізація» означає постійну диференціяцію засад і форм дії, відповідних інституційних систем (економіки, політики, права, культури). Один із моментів такої диференціяції – функціональне виділення центра чи центрів (столиць) і периферії (окраїн) суспільства, а згодом і системи суспільств, напруженість і навіть символічний розрив між цими вузлами соціяльної системи. На часових осях соціологічного аналізу це можна показати як чимраз більшу різночасовість різних рівнів і типів дії, а отже і можливе «випередження», «відставання», «затримку», навіть «назадній рух» деяких із них, чи то, навпаки, «повернення» давнішого на правах нового (власне, тут слід говорити про інші ритми організації дії, інші міри її перебігу)...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі