Евромайдан у текстах

Квітень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
11
2912 переглядів

Багато хто вважає, що українські протести, які за інерцією здебільшого називають Евромайданом, уже здобули свої найважливіші перемоги, попри те, що винних у побитті мирних демонстрантів не покарано, чинна влада й далі чинна, а Угода про асоціяцію – недоторканно непідписана. Для багатьох учасників перемогою є вже те, що ці протести відбулися, що сотні тисяч українців знайшли в собі волю до протистояння попри дошкульну поразку Помаранчевої революції та роки апатії.

Хай там як, але одну неспростовну перемогу Евромайданові зарахувати можна: Україна знову опинилася в центрі уваги світових медій, до того ж у дуже позитивному фокусі. Протести в Україні змогли впевнено конкурувати з такими важливими новинами, як смерть Нелсона Мандели, або такими невідворотними подіями, як різдвяні свята. Фотознімки та відеорепортажі, аналітика, просто емоційні матеріяли на підтримку мітинґувальників не сходили з екранів найбільших світових каналів і сторінок провідних видань.

Простежити навіть усі західні матеріяли складно, а вже щодо текстів українських авторів, то вони й геть незліченні: здається, в останні півтора місяця писати не про Евромайдан було моветоном, і такі статті провалювалися в інформаційне небуття, недокоментовані на сайтах і недолайкані в соцмережах. Чимало уваги присвятили українським подіям і блоґери та журналісти з Росії, більшість яких скористалися можливістю приїхати до Києва та побачити все на власні очі.

У текстах усіх трьох умовних блоків – українського, російського та західного – можна простежити певні тенденції та об’єднавчі мотиви. Розглядаю їх, рухаючись від епіцентру подій до периферії, від текстів безпосередніх учасників, палко зацікавлених в успіху протестів, до текстів більш відсторонених спостерігачів.

* * *

У текстах українських авторів від самого початку найбільше, певно, простежувалося радісне здивування тим, що українці в такій великій кількості піднялися на протест, попри те, що жодні прогнози такої можливости не передбачали. Особливу увагу авторів на початку протестів привернула активна участь у них студентства. Той перший етап тепер подеколи навіть називають «студентським майданом». Такий розвиток подій вочевидь увійшов у суперечність із поширеним стереотипом про політичну пасивність і низьку громадянську свідомість молоді та породив цілу низку текстів, пронизаних патосом народження нової нації чи принаймні переродження старої. «Студентський порив (не бажаючи образити всіх нас, решту) – чи не єдине, що дозволяє говорити про вражаючу перемогу Країни на тлі принизливої капітуляції держави», – пише Сергій Рахманін у статті «Чайка на ім’я Евромайдан» («Дзеркало тижня. Україна», 2013, 29 листопада). Й очікувано проводить паралель між «студентським майданом» і подіями у Франції 1968 року:

«Революція неймовірна, тому що вона справжня», – було накреслено на знаменах студентської революції 1968-го. Наша еволюція здається неймовірною, але вона справжня. У неї з’явилося дихання. Юні, які вийшли на Майдан, ТАК дихають. Всупереч усьому, що відбувалося навколо два десятки років. Вони готові ТАК жити.

Крім того, саме активність студентства бачиться Рахманінові чинником, який уможливив протест попри тривалий період апатії та зневіри:

Чимало тих, кому трохи за двадцять і хто сьогодні є справжнім господарем Евромайдану, не обтяжені розчаруваннями, які накрили хвилею тих, хто стояв на Майдані-2004. Вони вільні від захололих надій, обридлих розчарувань і завмерлих страхів. Вони вільні від виснажливої мантри «Другий Майдан неможливий». Бо для них він – Перший. Чесний. Головний.

Власне, ця стаття встигла вийти за мить до катастрофи, яка змінила обличчя Евромайдану, фактично перетворивши префікс «евро-» на данину традиції: в ніч з 29 на 30 листопада стався кривавий розгін «студентського майдану». Наступного ж дня кількість протестувальників різко зросла, і демографія протесту змінилася. Образно кажучи, на вулиці вийшли батьки, розлючені тим, що...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі