Енергоресурс холодної війни

Червень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
102 переглядів

«Якщо Україна стане по-справжньому незалежною країною, це означатиме кінець історії Росії»*. Коли лідер російських демократів Юрій Афанасьєв цими словами відповів на мою думку про необхідність вступу України в НАТО, я остовпів. Адже, по-перше, це означає, що навіть найбільш прозахідні росіяни не вважають Київ столицею незалежної держави, а по-друге – що навіть для них історія Росії є фактично історією російської імперії.

Після розмови з професором Афанасьєвим я визнав йому рацію. Сучасна Росія – спадкоємиця імперії. Ряд попередників Владіміра Путіна розпочинається від Івана Грізного, продовжують його Пьотр I, Єкатєріна II, Ніколай I і закінчує Сталін. Російськість визначають експансією. Адже імперія, яка не розширюється, розвалюється. І коли росіяни лютували, що у Вільнюсі минулого тижня точилися розмови про те, як допомогти Росії, говорили, що Росії не потрібна допомога, а московські політики збойкотували зустріч, сенсацією дня став виступ віце-президента США Дика Чейні. «Немає жодних підстав на те, щоб сировина, як-от газ або нафта, була знаряддям тиску або навіть шантажу, щоби транспортуванням цієї сировини маніпулювали або намагалися монополізувати її постачання», – говорив Чейні. Він додав, що Росія має наблизитися до Заходу і що вона виграє, коли біля її кордонів будуть «сильні та стабільні демократії». Це друге речення росіяни зрозуміли як обіцянку підтримати Україну. Коментар щоденної газети «Коммерсантъ» за наслідками конференції у Вільнюсі вийшов під заголовком «Ворог біля воріт», а виступ Дика Чейні порівняли з промовою Черчила у Фултоні 1946 року – історики вважають її початком холодної війни.

Віце-президент США скинув із трону «ворога номер один», польського міністра оборони. Висловлювання Радослава Сікорського, який під час Брюсельського форуму на засіданні про енергетичну політику розкритикував Німеччину за те, що вона веде еґоїстичну політику та зневажає принцип европейської солідарности, було визнано «холодновоєнним». Будівництво трубопроводу поза Польщею (попри запевняння канцлера Німеччини, що Берлін не простягатиме руки Москві за спиною Варшави) Сікорський порівняв із пактом Молотова–Рибентропа.

У Брюселі тільки це висловлювання, а не польські пропозиції в питаннях енергетичної політики, зробило медійну кар’єру. Однак найбільше емоцій воно викликало у Варшаві, Берліні та Москві, а не в Брюселі. Хоча й тут не обійшлося без коментарів. Представник голови Европейської Комісії Йоган Ляйтенберґер визнав це порівняння перебільшеним. Комісар із питань енергетики Андрис Пієбалґс каже про легке перебільшення: «Я розумію позицію Польщі, й арґументи міністра Сікорського є для мене переконливими, вся його промова була для нас цікавою. Однак це порівняння я вважаю неадекватним і надто різким», – сказав Пієбалґс виданню «Впрост». На захист слів Сікорського стають поляки та литовці. Яцек Сарій-Вольський, віце-голова европарламенту, вважає критику, спрямовану на Сікорського у Варшаві, проявом польських комплексів. «Ми не повинні соромитися і боятися говорити непопулярну правду. Сікорський не перший польський політик, який ужив це порівняння», – заявляє Сарій-Вольський. Його підтримує колишній литовський президент Вітаутас Ландсберґіс. «Як інакше можна назвати німецько-російський договір, щодо якого не було консультацій із країнами ЕС, особливо із сусідніми країнами?» – каже Ландсберґіс. Порівняння з пактом Молотова–Рибентропа так і напрошується. Такі договори мали довгу традицію: від розділу Польщі до трактату в Рапало в 1922 році. Мета не змінювалася: встановити домінування тандему Берлін–Москва в Европі.

У прибалтійських країнах висловлювання польського міністра було однією з найважливіших політичних тем...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі