Експансія звичного

Червень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
567 переглядів

Війна, влада, нові функціонери

Впродовж двох останніх років — від початку другої Чеченської війни 1998 року аж до ухвалення державних символів країни на межі XX - XXI століть — у Росії склалася нова політична та інформаційна ситуація. Спрямованість і зміст ніким не планованих, можливо, навіть, ні для кого не бажаних зсувів, які, одначе, відбулися в цих сферах, можна схарактеризувати як іще одну номенклатурну спробу затримати, обмежити, так чи інак поставити під контроль процеси розпаду політичних та економічних інститутів пізньора-дянського суспільства, що тривають і дотепер. Конкретніше, йдеться про перехід від групових форм соціальної дії (принаймні, від спроб ініціативних груп кінця 80-х — початку 90-х діяти у такий спосіб) до сьогоднішніх кулуарних технологій влади та анонімного тиску мас-медій. Можна окреслити низку визначальних ознак нинішньої політичної та інформаційної ситуації:

  • Суспільний простір очевидно збіднюється, соціальне розмаїття послідовно усувається. Найпомітніше це у політичній сфері, де стався свого роду «негативний відбір»: у публічну політику прийшли й ще прибувають не програмові лідери з широкими горизонтами та поважними цілями, не серйозні організатори, а, по-перше, чиновники, виконавці, дібрані на підставі корпоративної солідарності, давніших зв’язків і особистої лояльності, по-друге, допущені або безпосередньо призначені найвищою владою розпорядники основних ресурсів суспільства (природних, майнових, комунікативних) із числа колишньої номенклатури другого й третього ешелонів, а також окремі молодші «прагматики» й «технологи влади».
     
  • Політична авансцена позбавлена будь-яких незалежних соціальних сил, спільнот, груп, здатних представляти й обстоювати свої інтереси. Ніяких альтернативних соціальних рухів (наприклад, молодіжних, правозахисних чи екологічних) упродовж дев’яностих років у Росії не виникло, а ті, що нібито окреслилися, залишаються вкрай локальними, малоавторитетними й часто-густо перероджуються на нові номенклатурні організації.
     
  • Це, як засвідчили останні парламентські та президентські вибори й політичні перетасування наступних місяців, призвело до фактичної ліквідації в країні багатопартійної системи. Відзначу, що випадки посилення консервативних елементів у суспільстві, редукція громадського життя, соціальна стагнація тощо як наслідок демократичних (за процедурою) виборів відомі дослідникам модернізації у країнах «третього світу» (наприклад, в Індії).
     
  • Відповідно, самостійні фігури, що втілюють соціальну інновацію, а заразом ділянки суспільного життя, де виявляють себе активізм, свобода, багатство, незалежність і де діють такі фігури інноваторів, зазнали в публічній мові, в мас-медіях, у масовій свідомості явної негативної переоцінки. Йдеться про дискредитацію самих понять «реформи» та «демократи», навіть більше: про послідовне пониження в громадській свідомості узагальненого образу «ініціативного Іншого», про щораз більшу ворожість суспільства до призвідців можливих змін, про нагнічування різноманітних колективних фобій (появу фігур усіляких «ворогів», насамперед «осіб кавказької національности — скристалізувала ці процеси друга Чеченська війна, яка немовби «дозволила» росіянам «каналізувати» в такий спосіб їхні острахи та невдоволення, перенести їх на негативний образ «нецивілізованого чужинця», до того ж «іновірця», неправославного), про дедалі більше зростання антизахідництва й антиамериканізму в масовій свідомості та політичній риториці влади.
     
  • Помітно затирання відмінностей між оцінками та реакціями освічених і неосвічених респондентів, розпач тих, хто раніше...
Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі