Ефект Прохаська

Березень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
96 переглядів

Зазвичай явища, які прозирають із тканини рівного смислового ландшафту, іменують феноменами. У випадку з Прохаськовою прозою варто говорити радше про ефект, котрий діє в рамцях не буденного означення феноменів, а в царині феноменології. Тому для виявлення її особливостей слід звернутися до структур, що, за Прохаськом, презентують феноменологічні орієнтири сприйняття. Тим більше, його тексти – структури, що передбачають імовірнісну природу рецептивної відкритости, здатність заповнювати місця невизначеного знову й знов, керуючися власним сприйняттям і вдаючися до своєрідної його реабілітації перед знанням очевидного. «Лексикон таємних знань» пропонує модель феноменології, мітки якої розкидано своєрідними «зчепленнями» по інших його текстах. Феноменологічним є також пропонований у текстах книжки метод не як знаряддя, а як шлях доступу до речей. Тут продуктивним уважається погляд, що схоплює сам спосіб показування.

Як і в феноменології, Прохасько культивує здатності бачення та наближення. Однак, на противагу прорафаелітівському наближенню гіперреалізму, за якого відбувається сплощення зображення, культивується особливий зразок мерехтіння образів – зміни кутів бачення як кутів дотику. Візуальне в «Лексиконі таємних знань» стає основною моделлю засвідченого існування суб’єкта. Воно переслідує під час читання текстів, прозирає тоді, коли, здавалося б, мало відійти на границі. Таких моментів та образів у Прохаська зазвичай багато. Усі його осені, рафінації понять, гербарії, світлини, магнітофонні звукові листи наділені здатністю іти назирці, не ховаючись і постаючи щоразу інакшими. Загалом спільним є те, що світ постає як горизонт досвідів, а сам досвід – як переживання подвійности скінченности/нескінченности існування. За таких умов просторовість і рухливість визначають спосіб присутности. Проте вони не означають глобальних «зсувів» чи далеких мандрівок. Персона має кайфувати від самого започаткування переживання просторового, коли рух часто постає як рух свідомости всередині самої себе. Переміщення в текстах «Лексикону» свідчать на користь просторовости як просторовости ситуації.

Часом Прохасько повертається до онтологічного роздвоєння зору, коли ніби дивиться скоса на ціле, а воно відверто ухиляється. До такої ситуації застосовано стратегію іронічного відхиляння самого зору, нехай і роздвоєного надалі, у відповідь. Він позірно робить крок поза межі модерністських візій, але одна нога ніби «зависає» в повітрі. Він, зрештою, завше залишає можливість для повернення. Якщо раніше ми мали справу з наративами про реальність тотожного, то наразі мова мала би йти про репортажі з безодні. Але водночас і симулякри теж є нічим іншим, як такими репортажами.

Ефект Прохаська – це відсилання до досвіду, який вислизає з-під ніг суб’єкта, горизонту, що відсувається. І шукати розгадку ефекту цих текстів варто в тому, що автор влучно наслідує текстом феноменологію сприйняття. (Порівняйте, якщо є бажання, із твердженням Іздрика, що Прохасько вдало імітує правду, проте у випадку правди маємо справу з втіленням конкретної долі як істини. У Прохаська, однак, імітацію долі зведено майже нанівець, але він водночас своєрідно відновлює смисл людського втілення як досвід значення тілесного саме в сприйнятті).

Колоритний момент у Прохаська – його поводження зі споглядальною здатністю суб’єкта. Якщо жести персон у нього і є спогляданням, то розгортається воно за принципом «я бачу себе, бачачи себе, котрий бачить себе etc». Конструюючи образи сприйняття, Прохасько вдається до розгортання сенсів зору та дотику, зрідка перевіряючи їх сенсами слуху та смаку. Постійну вкоріненість у візуальність – прикмету людини друкованого слова, замінено на взаємопроникнення означень різних чуттів. І знову-таки в феноменологічному дусі – торкання за смислом близьке до бачення, але й бачення – теж торкання.

Рух суб’єкта в околі речей часто продиктовано поверненням до них, але не через конституювання чистого бачення, а радше...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі