Дискусія: Український модернізм

Лютий 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
4380 переглядів

Невивчений український модернізм

Богдан Бойчук 

1

Читаючи книжку Тамари Гундорової «ПроЯвлення слова», я переживав то великі піднесення, то розчарування.

У першій статті «Інший модернізм: у каноні й поза каноном» авторка дає теоретичне підґрунтя світового модернізму й обговорює його властивості: елітарність (чи інтелектуалізм), новизна (make it new) й експеримент. Обговорює також фундаментальні настанови модернізму, а це тяжіння до високої культури (Ніцше), принцип мистецтва для мистецтва та богемність. Багато місця відведено проблемам високого й низького мистецтва.

Тамара Гундорова застосовує потужний дослідний апарат і великий інтелектуальний фактаж. Отже, вона чудово знає, що таке модернізм і які його прикмети. Та коли вона приступає до обговорення українського модернізму, все це знання наче випаровується: шкала вартостей нагло падає вниз й наперед виступає запозичена концепція «іншого модернізму» (по суті «ніякого модернізму»), що його визначають такі категорії, як фемінізм, націоналізм, постколоніялізм тощо. Всі вони не мають ніякого стосунку до модернізму, який був у першу й останню чергу феноменом стилів.

Мені дуже дивно, що Гундорова, маючи таке велике знання модернізму, вже напочатку заявляє, що її цікавить не «ряд імен, які можна вписати в канон, а вузли сполучень і переходів між старим і новим мисленням». А суть саме в «ряді імен», тексти яких утверджували модернізм і визначали його характер. Це підвалини. І ніколи не можна забувати, що модернізм був рухом стилів, а не дискурсів. Великими модерністами, наприклад, були Рембо, який не входив ні до яких дискурсів, і такий славний теоретик, як Еліот. Але й Еліот став модерністом не завдяки своїй критиці, а завдяки поетичним текстам.

Тому, коли Гундорова твердить, що «було би значним спрощенням зводити модернізм до літературного стилю», – то я, знов-таки, дозволю собі не погодитися. Це те саме, що сказати: було би спрощенням картину Пікасо «Гола сходить сходами» зводити до стилю. А що ще поза стилем існує в цій картині? Я вважаю, що велике спрощення – зводити модернізм до дискурсів та «іншого модернізму» й розводнювати його.

Тамара Гундорова робить іще одне твердження в першому розділі, де встановляє параметри своєї праці, асаме: «В українській літературі перша висока модерністська хвиля триває десь від 90-х років XIX століття аж по кінець 20-х років століття XX».

Я ставлюся до цього твердження скептично. Чи не розумніше було б насамперед проаналізувати тексти письменників у площині стилів і встановити, чи існував справжній український модернізм у добу fin de siècle. Без такого аналізу нема п р о щ о говорити, бо самі дискусії «між новим і старим мисленням» моденізму не творять. А говорити про «першу високу модерністську хвилю» трішки зависоко й завчасно...

2

Наближаючись до розділу «Художній дискурс», який найбільше мене цікавить, мушу признатися, що я дещо розгублений і здезорієнтований. Тамара Гундорова говорить про творчість як дискурс, про дискурсію як дискурс, про модернізм як дискурс. Уживає вислови модернізм, модерний, модерн і модерністський дискурс як однозначні поняття. Модерний і модерн – це головно соціяльні поняття. Але модернізм і модерністичний дискурс – це категорично різні речі (хоч і зазублюються). І їх треба ввесь час розрізняти, а не мішати.

Ще раз наголошу, що модернізм встановляли письменники, художники, композитори й режисери своєю творчістю чи, точніше, унікально-новаторською властивістю стилів своєї творчости. Зміст, при тому, був ознакою стилю, або в гармонії зі стилем, або зовсім відсутній. А дискурси приходили пізніше, аналізуючи, встановлюючи теоретичні обґрунтування й канони.

Саме з такої перспективи розглядатиму наступні розділи, наголошуючи головно модернізм.

«Молода муза». Тамара Гундорова...

Автори

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі