Дискурс помаранчевої пристрасти

Березень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
148 переглядів

Помаранчева революція вже стала історією. Вир пристрастей позаду, ми живемо в «буденному часі мжички і відлиг», однак історична пам’ять залишилась у нашому генному коді й, звісно ж, у мові, на полі якої точилася політична боротьба. Політичні події листопада–грудня 2004 року стали шоковою терапією для української мови, що повнокровно свідчила про суб’єктів політичної діяльности й ті політичні умови, у яких ми жили.

Чимало було незвичайного в цій революції, зокрема й у мовному питанні. Змінилася стилістика спілкування влади з народом, ми почули м’які інтимні інтонації у звертаннях народного лідера, на зразок моя націє, мої друзі, моя Україно, мої любі, дорога помаранчева громадо тощо.

Ця стилістика поширилась і на «П’ятий канал», ведучі котрого засвідчили емпатію до телеглядача в серії мовних формул. Пригадаймо принаймні вислови Данила Яневського: «Дорогі брати і сестри», «Миру і добра вам і вашим родинам», «Кохайтеся!», «Ви з 5 каналом, 5 канал з вами»; Наталі Мосейчук: «Дивіться чесні новини, живіть у вільній країні», «Тримайтеся!»; Ігоря Слісаренка: «Сподіваюся, все у нас буде гаразд».

У помаранчевий період лексикон революції було почуто, і рефлексії щодо нього стали знаковими.

Політична мова певного періоду завжди формує звичний для вуха словник, найчастіше дистанційований від адресата, якому загалом не властива особлива перейнятість політичними перипетіями. В напруженому емоційному полі революції на творення її офіційного лексикону безпосередньо впливав зміст поточних подій, що їх емоційно переживали мовці в актуальному історичному часі. zдеться про рівні можливості кандидатів, паралельний підрахунок голосів, оскарження у Верховному Суді результатів голосування, громадянську непокору, переголосування другого туру, наметове містечко, пакетне голосування тощо.

Цей лексикон досягнув тієї високої межі реальности, щоби стати сном для нормальної людини: «Мені сняться кінематографічно крупні плани: миготіння всіляких паперів, бюлетенів і протоколів з якимись мокрими печатками, мені сниться підрахунок голосів» (Юрій Андрухович. «Вдячність. Уривками». Дзеркало тижня, 2005, № 1). Справді, єдиним мовним фантомом, референцію якого так ніхто й не пояснив, виявилися «протоколи з мокрими печатками».

Під час помаранчевих подій ми спостерегли реанімацію терміна «політична нація», референтність якого прочитувалась в особливому єднанні люду довкола політичних пристрастей, стихійного об’єднання в малі та великі спільноти на Майдані, на вулиці, в транспорті, в кафе, коли в очах кожного прочитуються ті самі думки, а спілкування робить «спільність людей» нефантомною. У лінґвістичній термінології це явище називають законом емоційної афіліяції: люди в подібному емоційному стані намагаються об’єднатися в групу та спілкуватися одні з одними. Слово «нація» помітно активізувалось у сучасному політичному словнику, витіснивши на периферію «народ», яке з особливим натиском на дрижачому «р» фігурувало в дискурсі біло-блакитної сторони й високу експресію котрого сьогодні помітно здевальвувало жонґлювання ним з боку політиків різних мастей.

Та самоорганізаційна сила народного духу, яка керувала настроями Майдану, позначилась на дискурсі Майданних гасел і мітинґовій риториці. Зазначу, що ця енергетика концентрувалась у специфічно українській за звучанням лексиці: так, ганьба, геть, зґвалтувати народ тощо. Український дух і адекватна словесна форма панували в ритмізованій, дивовижно гармонійній за змістом і звучанням структурі, яка розкрила досі не бачений і не чутий ніким революційний патос української мови: «разом нас багато, і нас не подолати»; «свободу не спинити»; «схід і захід разом»; «ні – брехні»; «Донецьк, Донбас, приєднуйся до нас»; «зупинимо цей режим, поки він не зупинив нас»; «нам так жити набридло, ми народ, а не бидло»; «ми – громадяни, що вийшли на майдани»; «ми – єдині, нам жити в цій країні» тощо.

Одним із симптомів того, що мова перебуває...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі