«Дике Поле» і «Дикий Захід». Україна у світлі тези Тернера

Червень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
146 переглядів

Тернер і його спадщина

1893 року під час Світової Колумбової вистави в Чикаґо на з’їзді Американської історичної асоціяції тридцятидволітній асистент Вісконсинського університету Фредерик Джексон Тернер виступив із доповіддю «Значення кордону в історії США». Історик стверджував, що американське суспільство сформували передовсім відкриті простори Дикого Заходу й саме Дикий Захід забезпечив державі демократичні принципи функціонування та розвинув американський індивідуалізм. Упродовж трьох років на Тернерові тексти не звертали особливої уваги. Дехто з дослідників навіть припускав, що, оскільки у програмі конференції його виступ зазначено серед останніх, він узагалі міг не виступати. Відомо натомість, що сам Тернер пропонував організаційному комітетові конґресу включити замість себе свого учня, але йому відмовили.

Часи змінюються. 1900 року публікація «Значення кордону в історії США» стала одним із основних текстів американської історії. До того ж, оскільки президенти Теодор Рузвелт (1901–1908) і Вудро Вілсон (1913–1921) були фахові історики й прихильники Тернера за вподобаннями, його теза почала істотно впливати на урядову політику. 1910 року Фредерик Тернер очолив катедру історії США в Гарварді, а водночас – Американську історичну асоціяцію. Тож може видатися неймовірним, але невелика за обсягом публікація 1893 року спричинила гостру (що звично для культури академічної суперечки в США) й безпрецедентно тривалу (вона й досі не завершилася) дискусію. Крім істориків, до полеміки долучалися антропологи, археологи, географи, геологи, демографи, екологи, етнографи, етнологи, кліматологи, лінґвісти, психологи, соціологи, філософи. Відповідаючи на запит під гаслом «Frederick Jackson Turner», мережева бібліотека «Questia» пропонує переглянути 1110 книжок і 205 статтей (дані за 6 грудня 2005 року). Майже кожен американський коледж або університет пропонував «фронтир-студії» до 1960 року, або, словами Ричарда Гофштадтера, в той час американський історичний цех трансформувався «в одне велике товариство імені Тернера».

Іще 1928 року вся американістика оберталася навколо «сонця» Тернера, але після смерти науковця (1932) думка загалу змінилася: тепер його почали сприймати як облудного пророка, що винайшов концепцію, яка схилила федеральний уряд до хибної політичної стратегії та спричинила «велику депресію». Після Другої світової війни в американській історіографії знову зростає інтерес до Тернерової спадщини, робляться численні спроби порівняння світових «фронтирів». Цей нурт пішов на спад після 1960 року, у зв’язку із загостренням міжрасових стосунків у США та крахом світової колоніяльної системи. Тернера почали тоді звинувачувати в расизмі. Треба зауважити, що Тернер виховав плеяду послідовників, допомагав і опікувався ними, і вдячні учні пропаґували вчителеві погляди в багатьох наукових осередках США – абсолютно в американському дусі наукової корпоративности. Ці науковці також мали своїх послідовників, тому корпорація «тернеріянців» розподіляла посади й ґранти аж до початку 1980-х років, коли їх замінило покоління «катедер-соціялістів». 1973 року престижне видавництво Оксфордського університету видало апологічну Тернерову біографію елеґантного пера Рея Алена Білінґтона, водночас цей автор написав або зінспірував інші фундаментальні праці про фронтир. Нова хвиля критики поглядів Тернера пов’язана зпоявою близько 1990 року так званої «нової західної школи». «Нові західники», окрім расизму, закинули Тернерові ще й апологію екологічних злочинів, що їх чинили в Америці европейські переселенці, та сексизм. Але вирватися з наративу, який він створив, його критики так і не спромоглися. Найекстраваґантніша з них, Патриція Лімерик, оголосила про свою капітуляцію вже 1995 року:

Боротися з тезою Тернера – це все одно, що боротися з тістом; сприймаючи удар, воно моментально прогинається, а за мить поновлює попередню форму. Спрямована на відмежування від...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі