Дві Білорусі

Грудень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
213 переглядів

Книжка Нелі Бекусь «Боротьба за ідентичність. Офіційна та альтернативна “білоруськість”» виглядає як своєрідний пролог до подібної книжки про Україну – мірою того, як офіційна «українськість», яку в нас ось уже декілька років запроваджує колективний «табачник», стає дедалі ближчою до лукашенківської «білоруськости». Неля Бекусь ніде не вживає терміна «дві Білорусі», проте пише про дві «альтернативні інтерпретації білоруської ідеї», «два різних національних проєкти», «дві паралельні концепції “білоруськости”» і, зрештою, «дві публічні сфери, розділені невидимою ідеологічною стіною» [с. 6, 9]. Однією з метафор цих «двох Білорусей» є «Мінск» і «Мєнск» із однойменної пісні рок-гурту «NRM» – два цілком різних міста, розташованих на одній території, на тих самих вулицях. Одне з них, із російською назвою – місто совєтських топонімів і державних установ, друге, з назвою білоруською, відсутнє на мапі, проте наявне в душі кожного несовєтизованого білоруса [249].

Фактично йдеться про дві спільноти, кожна з яких, з іронії долі, вважає себе «білоруською», проте вкладає в цю свою «білоруськість» цілком інше значення, трактуючи саме свою ідентичність як «правильну», «справжню» й «нормальну», а своїх конкурентів (в ідеологічній «боротьбі за ідентичність») уважаючи за історичне і політичне збочення. Боротьба, отже, точиться не за окреслення «білоруськости» (в цьому можна було б досягти певного компромісу через розширення самого поняття), а за утвердження власної ідентичности як єдино «нормальної», за монополізацію «білоруськости» і виштовхування опонентів у сферу девіяції: у першому випадку – суто дискурсивними засобами, у другому – ще й потужними інституційними.

Неля Бекусь представляє різні аспекти цієї боротьби в двох останніх (п’ятій і шостій) частинах книжки, одна з яких так і називається – «Боротьба за ідентичність», друга – «Культурна маніфестація versus соціяльна реїфікація». Починається ж книжка, як і належить дисертаційній праці, з огляду теорій націй і націоналізму, серед яких найбільше уваги приділено етносимволістському підходові Ентоні Сміта, конструктивістським поглядам Ерика Гобсбавма, Ернеста Релнера та Бенедикта Андерсона, а також класичній тристадійній моделі Мірослава Гроха, яка описує формування національної ідентичности у «малих» бездержавних народів і поєднує, на думку авторки, обидва підходи, конструктивістський та етносимволістський. Неля Бекусь уважає, що описати становлення двох білоруських ідентичностей («національних ідей») засобами лише однієї теорії неможливо, оскільки одна з них, етносимволічна, описує насамперед становлення традиційної (ще від кінця XIX століття) етнокультурної «білоруськости», тимчасом як «білоруськість» совєтського типу (чи нинішнього неосовєтського) краще описують конструктивістські теорії. Що ж до взаємодії між обома ідентичностями (і їх носіями), тут доречно було б згадати популярні сьогодні постколоніяльні теорії (що їх повністю зіґнорувала авторка), а також класичну і вельми корисну працю Майкла Біліґа «Банальний націоналізм» (1995).

Друга й третя частини книжки подають становлення білоруської ідентичности в історичному контексті – від XIX століття до кінця СССР і, далі, від здобуття незалежности до наших днів. Четверта частина проблематизує уявлення про сьогоднішню білоруську ідентичність як «слабку», «несформовану», «недозрілу». Авторка стверджує, що процес націєтворення під начебто «безнаціональним» чи навіть «антинаціональним» режимом Аляксандра Лукашенка йде повним ходом. Ба більше, попередні десятиліття теж не були, на її думку, геть змарнованим часом для білоруського націєтворення – всупереч поглядам бодай же таких навіть світочів, як Ернест Релнер, котрий розглядав посткомуністичний, зокрема й національний, розвиток як продовження процесів, що їх комунізм «заморозив» сімдесят чи, подекуди, сорок років тому [34].

Неля Бекусь наводить обширні соціологічні дані на підтвердження того, що білоруська національна ідентичність не є істотно слабшою за...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі