Два тіла Юлії Тимошенко

Серпень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
8
3094 переглядів

Політичний феномен Юлії Тимошенко, її стрімка бізнесова кар’єра, тріюмфальне сходження до влади, а згодом драма її кримінального переслідування та ув’язнення є унікальними, навіть для турбулентної посткомуністичної Східної Европи. Розпочавши наприкінці 1980-х років із відеосалону, вона, використовуючи сімейні зв’язки свого чоловіка, побудувала власну бізнесову імперію. Десять років по тому вона зробила крок, типовий для українських маґнатів, які прагнули захистити свої ділові інтереси, – пішла в політику. Та коли її обрали депутатом українського парламенту, вона приєдналася до опозиції президентові Кучмі. 2001 року, після звільнення Тимошенко з посади віце-прем’єр-міністра України з питань паливно-енергетичного комплексу, проти неї відкрили кримінальну справу, і сорок два дні вона провела у в’язниці, – факт, який Тимошенко згодом використає, аби подати себе жертвою кучмівського режиму. На президентських виборах 2004 року Тимошенко підтримала Віктора Ющенка і стала жіночим символом Помаранчевої революції. Її тодішній візуальний образ викликав широкий спектр культурних конотацій – від Маріянни української революції та жінки-воїна, що бореться з темними силами зла, до традиційної Матері нації, втілення невинности, ніжности і любові. Золота коса Тимошенко, що нагадувала німб або корону, стала найуспішнішим брендом української політики, відколи вона з’явилася на обкладинках ґлянцевих журналів і телеекранах. Поставши як політична зірка, вона не так переконувала, як спокушала українську та міжнародну громадськість.

Віктор Ющенко призначив Тимошенко прем’єр-міністром, але через сім місяців звільнив: її політичний медовий місяць із президентом закінчився драматичним розколом помаранчевої коаліції. 2007 року вона повернулася на посаду прем’єр-міністра й утримувала свою позицію аж до 2010 року, попри вельми напружені стосунки з президентом. Конфлікт між ними, надовго загнавши українську політику у глухий кут, став на заваді демократичним реформам. Конкуруючи з Віктором Януковичем на президентських виборах 2010 року, Тимошенко з невеликим відривом програла. Через рік проти неї порушили кримінальну справу за «зловживання службовим становищем», пов’язане з угодою про імпорт природного газу, укладеною з Росією в 2009 році. Після двох місяців слухань її заарештували в залі суду «за висміювання судового процесу». Врешті-решт, у жовтні 2011 року її визнали винною і засудили до семи років позбавлення волі. У грудні Тимошенко знову заарештували (вже у в’язниці) в рамках нового розслідування щодо ймовірного ухилення від сплати податків і розкрадання державних коштів компанією «Єдині енергетичні системи України», яку вона очолювала в 1995–1997 роках. У січні 2013 року Тимошенко офіційно повідомили, що її підозрюють у замовленні вбивства донецького бізнесмена Євгена Щербаня та його дружини 1996 року.

Ув’язнення Тимошенко розкололо українське суспільство. За її справою також пильно стежать на Заході, вважаючи її прикладом вибіркового правосуддя і політичних репресій. Перебуваючи у в’язниці, Тимошенко кілька разів оголошувала голодування на знак протесту проти політично мотивованого переслідування, а згодом проти фальсифікацій під час жовтневих парламентських виборів 2012 року.

Від перших тижнів тюремного ув’язнення вона скаржилася на погіршення стану здоров’я. Заявивши, що від болю в спині вона нездатна рухатися, Тимошенко відмовилася приходити на судові засідання і скаржилася на фізичне насильство. Висловлюючи побоювання за своє життя, вона відмовилася від медичних послуг української пенітенціярної системи і попросила Захід про незалежне медичне обстеження. В лютому 2012 року троє канадських і двоє німецьких лікарів, яким дозволили оглянути Тимошенко, повідомили, що вона є тяжко хворою і потребує спеціяльного лікування, яке неможливо надати в колонії суворого режиму. Коли в інтернет потрапили знімки синців...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі