Думки про Америку

Травень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
18 переглядів

Я не знаю жодного американця-араба чи мусульманина, який тепер не почувався б належним до ворожого табору й не здобував би, перебуваючи в ці дні у Сполучених Штатах, доволі прикрого досвіду загального відчуження та неприязні. Адже попри те, що в офіційних заявах вряди-годи стверджується, нібито іслам, мусульмани й араби не є ворогами США, сучасна ситуація свідчить про цілком супротивне.

Сотні молодих арабів і мусульман викликали на допити, дуже часто їх затримувала поліція і ФБР. А під час проходження контролю на летовищах особи з арабським чи мусульманським ім’ям зазнавали зазвичай спеціяльної перевірки. Зафіксовано чимало випадків дискримінації арабів, тому спілкування арабською або навіть прилюдне читання якогось арабського документа може викликати зайву зацікавленість до вашої особи. І, звісно ж, засоби масової інформації надають надто багато часу різноманітним «коментаторам» і «експертам» із тероризму, ісламу й арабістики, чиї часто повторювані й однобічні твердження бувають вельми недоброзичливі й хибні стосовно нашої історії, суспільства й культури. Тому самі ці мас-медії перетворюються на один із важелів війни з тероризмом чи то в Афганістані, чи деінде. Про це, скажімо, свідчить готування до нападу на Ірак, аби «покінчити» з ним. Американські війська вже розташувались у кількох країнах, переважно з мусульманським населенням, як-от Філіппіни чи Сомалі. Посилюється тиск на Ірак, а Ізраїль продовжує свою садистську практику колективного покарання палестинського народу. Громадськість США, схоже, ставиться до всього цього схвально.

Проте Америка не вичерпується словами Буша й Рамсфелда. Мене глибоко обурює, що я повинен миритися з образом Америки, яка, мовляв, веде «справедливу війну» проти того, що Буш зі своїми радниками безапеляційно затаврували як тероризм. Війну, яка відводить нам роль мовчазних свідків або ж безпорадних імміґрантів, які мають бути вдячні вже за те, що отримали дозвіл на проживання в США. Але Америка завжди була країною імміґрантів. Закони цієї держави ухвалив не Бог, а власні громадяни. За винятком здебільшого винищених корінних американців, тобто індіянців, усі, хто тепер тут мешкає і має американське підданство, прибули колись до цих берегів як імміґранти, навіть Буш і Рамсфелд. Конституція не передбачає існування різних рівнів «американізму», як і не передбачає поділу на відповідні чи невідповідні форми «американської поведінки», – зокрема це стосується так званих «антиамериканських» заяв чи позицій. Це винахід американського Талібану, прагнення якого обмежити свободу слова й дії скидаються на моторошне правління колишніх одіозних володарів Афганістану. І навіть тоді, коли Буш указує на важливу для Америки роль релігії, він не вповноважений накидати ці погляди загалові або говорити від його імені (як робив це в Китаї) про своє ставлення до Бога, Америки й самого себе. Конституція чітко відокремлює церкву від держави.

Але це ще не найгірше. Ухваливши в листопаді «Патріотичний акт», Буш разом із послужливим конґресом вилучили, скасували або скоротили цілі пункти першої, четвертої, п’ятої та восьмої конституційних поправок. Запровадили юридичні процедури, які не забезпечують ані індивідуального належного захисту, ані справедливого суду. Дозволяють таємні обшуки, підслуховування, безпідставне затримування; а також, судячи зі ставлення до в’язнів бази Ґуантанамо, дають можливість виконавчій владі США викрадати арештантів, ув’язнювати їх на будь-який термін, самостійно вирішувати, чи надавати їм статус військовополонених, чи застосовувати вимоги Женевської конвенції – хоч ухвалення таких рішень і не належить до компетенції окремих країн. До того ж, як зазначив 17 лютого у своїй блискучій промові конґресмен Деніс Куцинич (демократ зі штату Огайо), президент і його оточення не були вповноважені оголошувати необмежену й невиправдану війну зі світом (операція «Тривала свобода»), збільшувати воєнні витрати понад 400 мільярдів доларів на рік, скасовувати поправки до конституції. А ще...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі