Дух прямостояння

Лютий 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1015 переглядів

Що не рік, то земля від могил ріднішає...

Мирослав Маринович (1984)

 

...Бо – горстка нас. Малесенька щопта – так мовив Василь Стус про коло найближчих по духу. Ще відтоді репресії, гоніння, просто – час забирали одного по одному, тепер ось відійшла Михайлина Коцюбинська. А болить це дуже багатьом. Вона була не лише талановитим літературознавцем, літератором, а й незаперечним моральним авторитетом, тим «білим світлом Абсолюту», про яке писала, міркуючи над феноменом Василя Стефаника. Не раз у дні прощання прозвучала думка, що саме вона, племінниця Михайла Коцюбинського, єднала нас із добою літературної класики в особливий, особистісний, «фамільний» спосіб.

...Для свого часу – середини 60-х років минулого століття – знаменною та обнадійливою подією в літературознавстві були обидва видання монографії львівського професора Олексія Володимировича Чичеріна «Ідеї та стиль», де утверджувано поетику та стиль як синоніми теорії літератури. У вступі до другого видання автор окреслив появу на обширах Союзу нових за самим духом праць, котрі сиґналізували відродження філологічної науки, опритомнення її від потужного ідеологічного пресинґу. Була в цього «огляду сил» ще й інша мета: підбадьорити однодумців (та й себе заразом!) – дивіться, мовляв, нас чимало, чому б нашому теляті та й вовка не з’їсти. Про це співав нам тоді й Окуджава: з’єднаймо, друзі, руки, щоб не пропасти поодинці. Професор Чичерін видав книжку у Москві, але той перелік однодумців розпочинав із перших праць Михайлини Коцюбинської, означивши їх як «войовничі книжки», і назви подав мовою ориґіналу: «Образне слово в літературному творі» та «Література як мистецтво слова». Обом авторам для тієї реґенерації вельми в пригоді ставали ідеї Потебні, а через нього навіть і Гумбольдта: оте забуте й попросту незнане «старе» посеред схоластики «радянського літературознавства» вражало новизною, заповідало повернення в науку науковости! Блискуче починався шлях Михайлини Коцюбинської, випускниці, а згодом викладачки Київського університету імені Шевченка, аспірантки академіка Олександра Білецького, яка успішно захистила кандидатську дисертацію «Поетика Шевченка й український романтизм».

Але доля мінлива, а часи й поготів: скінчилася «відлига», настала інша погода. Коли ж молоді інтелектуали й митці формації київського Клубу творчої молоді та всі подібні до них не хотіли чи не могли з тим миритися, то й опинилися під пильним наглядом спеціяльних органів – з усіма належними наслідками. Достатньо зазирнути до бібліографії Михайлини Коцюбинської, виданої 2005 року: після 1971-го наступним іде 1988-й... І в тому проміжку не лише вигнання з академічного Інституту літератури, «заборона на професію», проскрибоване ім’я – дарма, що таке знакове ім’я! Тут іще й переслідування, «проробки», шантаж, погрози, цькування, обшуки, брутальне втручання в особисте життя, наклепницькі пасквілі в пресі. Так гартувалася не сталь, а громадянська непокора, спротив і опір системі, те «прямостояння», яке Михайлина Коцюбинська цінувала над усе. Але що ціна була висока – то правда.

Саме тоді, перед відлученням, вона спробувала себе і в художньому перекладі. Безумовно, мала виробитися на прегарного перекладача школи Кочура та Лукаша: це засвідчили її переклади з Жака Превера, Марії Павліковської-Ясножевської, Максима Танка тощо. Але перекладати в шухляду не могла собі дозволити: треба було виживати, ростити доньку, підтримувати товаришів, бодай листовно, бо дехто вже опинився далеко.

Згодом епістолярно-мемуарний дискурс шістдесятників у її особі знайшов ідеального дослідника: висока міра причетности, особиста зацікавленість жодним чином не ставали на заваді, не провокували тієї заанґажованости, що криє небезпеку аберацій, суб’єктивности, – лише надихали й зобов’язували. Останній період, і дослівно до останнього подиху, саме цим вона й займалася, опанувавши колосальний матеріял, маючи унікальне бачення цілого «...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі