Довге підводне плавання

Грудень 2000
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
26 переглядів

Тарас Прохасько. Інші дні Анни. – Київ: Смолоскип, 1998.

Мілан Кундера одну з останніх своїх книжок, у якій він похвалив вісімнадцяте століття за неквапний ритм життя й дорікнув за поспіх сучасній технічній цивілізації, так і назвав: «Повільність». Властивість, у наші часи забута. В оповіданнях Тараса Прохаська нема ні критики сьогоднішньої цивілізації, ні похвали минулим «золотим часам», але авторове таке саме поцінування повільності вводить його героїв до якогось нетеперішнього світу. Тому Юрко Іздрик безперечно має рацію, коли у передмові до «Інших днів Анни» радить читати Прохаськову прозу «повільно, якомога повільніше, найкраще – в такому темпі й тому ритмі, в якому вона була написана».

Давши персонажеві свого оповідання «Від чуття при сутності» рідкісне ім’я Памва, автор ніби одразу наголошує, що його герой походить не з сьогоднішнього, звичного нам світу. Памва належить до групи аматорів, які збираються робити фільм про святого Франциска. Хоча той і становить для Памви якийсь духовний взір («він сам відчував себе Франциском і поступово зробив Францисків з усіх»), однак оповідання не торкається особливостей аскетичної філософії святого. Її згадано ледве в одному абзаці, так що тема фільму й зацікавлення особою Франциска по суті губляться серед незліченного числа деталей і затятої зосередженості героя на власних учинках і відчуваннях. Така насиченість оповіді самоспостереженнями робить надзвичайно важливим геть усе й примушує читача так само зосереджено слідкувати за розповіддю Памви про його бачення світу.

Оповідання не має жодної тематичної домінанти. Можна говорити тільки про основні мотиви: пошуки відповідних звуків для музичної п’єси, яку Памва пише для фільму, та пошуки світла. Саме це становить композиційний центр твору, який можна вважати просто описом двох днів і ночей із життя Памви, протягом яких той невпинно шукає потрібних умов на те, щоб з’явилося відчуття присутності – почуття, котре прийшло йому вві сні: «Памві снилося, що виконує щось своє на фортепіано у незнаному місці, і до самого фортепіано торкається вперше, при цьому завжди розумілося, що присутнє ще якесь додаткове відчуття присутності» (тут і далі підкреслення моє. – Л. С.). Але Памва розшукує не лише таємних звуків: задля створення відчуття присутності він також будує макет каньйону й шукає відповідного освітлення, щоб цей стан зафіксувати. Але не знаходить ні звуків, ні світла. Памва може лише вигадувати щоразу інші способи гри на фортепіано: «буде грати однією рукою, або зв’яже кисті, або буде розтягати пальці однієї руки просто на клавіатуру другою, або по-справжньому вп’ється впродовж виконання, або поскладає на клавіатуру квіти, або ударятиме по клавішах кулаком, чи чолом, чи буде перекочуватися головою, або поріже пальці і буде кров...». Цей перелік способів продовжується ще на півсторінки, та найважливіше тут одне спостереження: Памва від самого початку знає, «що музика, якої йому захочеться, буде лиш слідом чийогось задуму, якого Памва осягнути неспроможний». Тобто він ставить ці різні «пастки» на відчуття присутності, однак парадоксально, підсвідомо розуміє, що ніколи не знайде відповідних звуків для своєї п’єси. Так само як несила йому зафіксувати відчуття присутності на діафільмі каньйону, – це намагання від самого початку приречене на невдачу, бо відчування неможливо зупинити, а отже, неможливо зареєструвати, візуально заморозити на фотографії. В цей момент доходимо, здається, до основ цієї прози: постаті з оповідань Прохаська перш за все постійно намагаються поширювати свій досвід, постійно шукають нових переживань та емоцій, відкрившись на найтендітніші порухи душі та розуму. Свого досвіду вони шукають у всьому, через зосередження на кожній речі, кожній найменшій події, реєструючи найдрібніші етапи побутових подій, пробуючи визволитися з пам’яті, з автоматизму життя, бо все це стає потенційною епіфанією, об’явленням. Навіть обривання яблук. Навіть перелік випадкових...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі