Дорогі наші друзі!

Грудень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
35 переглядів

Так сталося, що календарні роки не збігаються з роками існування «Критики». Свій Новий, третій від заснування рік ми зустріли в серпні. Зустріли зразу кількома успіхами. По-перше, ми повернули своїм читачам заборговані числа, зробивши, здається, впевнений крок до того, щоб стати одним із тих нечисленних українських часописів, які виходять своєчасно. По-друге, видали низку книжок, які дали підставу говорити про «Критику» не лише як престижний часопис, а й як престижне видавництво. І по-третє, в серпні в Одесі, на Міжнародному конгресі МАУ, ми започаткували серію рекламних презентацій «Критики» як часопису й видавництва, продовжених невдовзі у Львові та Франкфурті на книжкових ярмарках, а відтак і на багатьох інших заходах у рамках інтенсивної передплатної кампанії.

Схоже, ми досягли нарешті тієї критичної інформаційної маси, коли не читати «Критику» поступово стає серед інтелектуалів ознакою поганого тону. Про «Критику» пишуть журнали та газети, її згадують (по-різному) на радіо й телебаченні, на «Критику» дедалі частіше посилаються в різних дискусіях, а закордонні видання щораз охочіше передруковують із «Критики» статті й карикатури.

«Критика» була, є і, сподіваємось, завжди буде незалежним, понадпартійним виданням, що твердо сповідує у своїй діяльності засади професіоналізму й відданості ідеалові відкритого суспільства. Незалежність – це не лише привілей, а й відповідальність. І ми повсякчас відчуваємо цю відповідальність перед своїми читачами, котрі за вкрай тяжких економічних умов усе ж купують і передплачують наш часопис. Ми вдячні й тим читачам із-за кордону, котрі жертвують на «Критику» по кількасот доларів, і тим читачам в Україні, котрі купують «Критику», складаючись подеколи гуртом по п’ятдесят копійок. Жоден уряд не допомагав Шевченкові видавати «Кобзаря», а Грушевському й Франкові – «Літературно-науковий вісник»; жоден уряд не допоможе й нам розвинути україномовну пресу й книговидання – якщо ми самі цього не зробимо.

Ми вдячні Міжнародному фонду «Відродження», фундаціям Pro Helvetia та Goldsmith-Greenfield, Фонду катедр українознавства й Українському науковому інститутові при Гарвардському університеті (США), котрі підтримали протягом року різні аспекти нашої діяльності або ж проспонсорували окремі числа часопису. Ми щиро дякуємо за фінансову допомогу Товариству COSBILD (Торонто). І, звичайно ж, наша найсердечніша подяка – всім учасникам програми Фонду українських видань при Освітній фундації Петра Яцика, передусім пп. Михайлові та Дарії Ковальським, Лідії Палій, Михайлові Махію, д-рові Марії Фішер-Слиш, д-рові Юрієві Луцькому, Леонідові Ліщині, Бенедиктові та Гелені Блавацьким, Степанові та Павлині Корлятовичам, Ігореві Йосипіву, Мирославові Гладишевському, Михайлові та Марії Гоголям, Іванові Головачуку, Михайлові Коростелю, Марії Латишевській, д-рові Франкові Сисину, Павлові Шандруку.

Особлива подяка за надзвичайно щедру меценатську підтримку – панові Роману Винницькому.

Ми вітаємо всіх своїх читачів із Новим роком і бажаємо, щоб він був кращим від попереднього. Будьмо разом, будьмо з «Критикою», будьмо з нашими надіями!

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі